Розділ 17 Гостя

— Він… він… — я глибоко вдихнула. Було важко вимовити його ім’я вголос, хоча подумки я вже й могла це зробити. — Едвард знає, що ти тут? — я просто не могла цього не запитати. Зрештою, це мій біль. Я впораюся з усім, коли Аліса піде, пообіцяла я собі, і мені стало недобре на саму лише думку про це.

— Ні.

Був тільки один можливий варіант.

— Він не з Карлайлом та Есме?

— Він провідує їх що кілька місяців.

— А…

Мабуть, він досі не насолодився своїми захопленнями. Я спрямувала свою цікавість у безпечніше русло.

— Ти казала, що прилетіла сюди… Звідки ти прилетіла?

— Я була в Деналі. З візитом у сім’ї Тані.

— Джаспер тут? Він приїхав із тобою? Вона похитала головою.

— Він не схвалює мого втручання. Ми ж пообіцяли… — вона затнулася, а тоді її тон змінився. — А Чарлі не заперечуватиме, що я тут? — запитала вона, в її голосі відчувалося хвилювання.

— Чарлі обожнює тебе, Алісо.

— Гаразд, зараз побачимо.

Як я й думала, за кілька хвилин знадвору до мене долинув рев патрульної машини. Я підскочила й похопилася до дверей.

Чарлі повільно плентався стежкою, опустивши очі долі, його плечі зігнулися. Я пішла йому назустріч; він і не помітив мене, аж поки я не обняла його за пояс. Він міцно пригорнув мене у відповідь.

— Мені так шкода Гаррі, тату.

— Я страшенно за ним сумуватиму, — пробурмотів Чарлі.

— Як Сью?

— Здається, вона спантеличена, наче вона ще нічого не усвідомила. З нею залишився Сем… — голос його то лунав гучніше, то стихав. — Бідні діти. Лі всього на рік старша за тебе, а Сету тільки чотирнадцять… — він похитав головою.

Його руки напружилися, й він сильніше обняв мене, коли ми підійшли до дверей.