Розділ 17 Гостя

— Гм, тату… — я подумала, що краще буде його попередити. — Ти ніколи не здогадаєшся, хто до нас приїхав.

Він дивився на мене безтямним поглядом. Тоді почав вертіти головою і побачив «Мерседес», припаркований через дорогу. Світло з веранди відбивалося на чорній блискучій поверхні. Перш ніж батько устиг відреагувати, в дверях з’явилася Аліса.

— Добридень, Чарлі, — сказала вона тихо. — Мені шкода, що я приїхала в такий недоречний час.

— Аліса Каллен? — він дивився на невеличку фігуру перед собою, не вірячи своїм очам. — Алісо, це ти?

— Це я, — підтвердила вона. — Я була недалеко звідси.

— А Карлайл…?

— Ні, я сама.

Як Аліса, так і я знали, що насправді Чарлі запитував не про Карлайла. Він сильніше обняв мене за плечі.

— Вона може залишитися, правда? — попросила я. — Я вже її вмовила.

— Звісно, — сказав Чарлі автоматично. — Ми раді бачити тебе, Алісо.

— Дякую, Чарлі. Я знаю, що зараз невдалий час.

— Ні, все гаразд, справді. Я буду трохи зайнятий, допомагаючи сім’ї Гаррі; буде добре, якщо в Белли буде компанія.

— На столі для тебе готовий обід, тату, — сказала я йому.

— Дякую, Білко.

Він іще раз пригорнув мене, перш ніж пішов на кухню. Аліса повернулася на канапу, і я рушила за нею. Цього разу вона поклала мою голову собі на плече.

— Ти маєш утомлений вигляд.

— Так, — погодилася я й знизала плечима. — Це все через сьогоднішні події, які мало не стали фатальними… А що думає Карлайл про те, що ти приїхала сюди?

— Він нічого не знає. Вони з Есме вирушили на полювання. Я отримаю звістку від нього за кілька днів, коли він повернеться.

— Ти ж не розкажеш йому, хоча… Коли він знову вас навідає? — запитала я. Вона збагнула, що тепер я маю на увазі не Карлайла.

— Ні. Він відкусить мені голову, — сказала Аліса похмуро. Я засміялася, а тоді зітхнула.