Розділ 12 Непроханий гість

— Так. Розповідають історії про не-мертвих, холодних — древні, як легенди про вовків, розповідають і новіші. Якщо вірити легенді, прадідусь знав декого з них. Він уклав із ними угоду, яка не дозволяє їм заходити на нашу землю, — закотив Джейкоб очі.

— Твій прадідусь?

— Він був старійшиною племені, як і мій батько. Розумієш, не-мертві — закляті вороги вовків, ну, не зовсім вовків, а вовків, що можуть перевертатися на людей, як наші пращури. Ви називаєте їх вовкулаками.

— У вовкулак є вороги?

— Лише одні.

В моєму горлі наче щось застряло. Я намагалася проковтнути його, та воно не зрушило й на міліметр. Тоді я спробувала викашляти його.

— Вовкулака, — видихнула я.

Так, ось те слово, яке душило мене.

Увесь світ похитнувся, відхилившись від своєї осі.

Що це за місце тут? Чи справді існує світ, де стародавні легенди блукають малесенькими, зовсім непримітними містечками, оживляючи міфічних чудовиськ? Чи означає це, що кожна малоймовірна казка ґрунтується на абсолютній правді? Чи є навкруги хоч щось небожевільне й нормальне, чи кругом — тільки чари та привиди?

Я обхопила голову руками, щоб вона не вибухнула.

Тихий сухий голос у глибині моєї підсвідомості шепотів, що не сталося нічого страшного. Я ж уже давно прийняла факт існування вампірів — і це не викликало в мене ніякої істерики.

Але цього разу мені кортіло у відповідь загорлати. Невже не достатньо одного міфу, невже не достатньо одного разу в житті?

До того ж й я секунди не сумнівалася в тому, що Едвард Каллен — непересічна особистість. Тож для мене не було великою несподіванкою дізнатися, ким він є, — це ж було так очевидно!

Але Джейкоб? Джейкоб, який був просто Джейкобом і ніким більше? Джейкоб, мій друг? Джейкоб, єдина людина, з якою я зуміла налагодити стосунки…

І він навіть не був людиною.

Я знову доклала зусиль, щоб не заверещати.

І що все це говорить про мене?

О, я знала відповідь на це запитання. Це означає, що зі мною не все гаразд. Чому все життя мене переслідують персонажі з фільмів жахів? Чому я так турбуюся про них, чому моє серце так крається, коли вони раптом сходять із мого життєвого шляху?

В голові все переверталося й переміщалося таким чином, що речі, які означали одне, почали означати щось зовсім інше.