Розділ 12 Непроханий гість

— Я втік — бо не повинен зустрічатися з тобою. Мої, мабуть, не можуть зрозуміти, де я, — його рот скривився. — Гадаю, мені доведеться про все їм розповісти.

— Тобі не слід нічого їм розповідати, — прошипіла я.

— Все одно я розкажу. В мені спалахнув гнів.

— Я їх ненавиджу!

Джейкоб подивився на мене широко розплющеними від здивування очима.

— Ні, Белло. Не треба їх ненавидіти. Це не провина Сема чи ще когось. Я ж казав — справа в мені. Власне… Сем — дуже класний. Джаред і Пол також чудові, хоча Пол трохи своєрідний… А Ембрі завжди був моїм другом. Тут нічого не змінилося — це єдина річ, яка не змінилася. Мені й справді соромно, що я думав про Сема так погано…

Сем класний? Я дивилася на Джейка з недовірою, але якщо він так хоче, то нехай так і буде.

— Тоді чому тобі не можна бачитися зі мною? — запитала я.

— Бо це не зовсім безпечно, — пробурмотів він, потупившись у підлогу.

Його слова страшенно мене налякали. Йому не може бути відомо ще й це? Ніхто не знає цього, окрім мене. Але він має рацію — зараз середина ночі, ідеальний час для полювання. Джейкоб не повинен бути тут. Якщо хтось прийде по мене, то я маю бути сама.

— Якби я думав, що це дуже… дуже небезпечно, — прошепотів він, — я б не прийшов. Але Белло, — він знову подивився на мене, — я пообіцяв тобі. Я й гадки не мав, що виконати цю обіцянку буде так важко, але це не означає, що я її не виконаю.

Він помітив, що я нічого не розумію.

— Після того дурного фільму, — нагадав він. — Я пообіцяв, що ніколи не завдам тобі болю… Сьогодні я не дотримав слова, правда?

— Я знаю, що ти зовсім не хотів так чинити, Джейку. Все нормально.

— Дякую, Белло, — він потис мені руку. — Я зроблю все від мене залежне, щоб бути біля тебе, як я й обіцяв, — він несподівано усміхнувся. Ця посмішка була не моя, але й не Семова, а якесь дивне поєднання їх обох. — Але ти й справді вельми допоможеш мені, якщо сама все втямиш, Белло. Постарайся, прошу тебе.

Я скорчила гримаску.

— Я спробую.

— А я спробую знову навідатися до тебе якнайшвидше, — зітхнув він. — А хлопці спробують відговорити мене.

— Не слухай їх.

— Спробую, — він похитав головою, наче сумнівався, що йому це вдасться. — Тільки-но все збагнеш, прийди і скажи мені сама… — (раптом із ним щось трапилося, його руки почали тремтіти), — якщо… якщо захочеш.