Розділ 23 Янгол

— Ти висмоктав усю отруту? — запитав Карлайл звідкись здалеку.

— Її кров чиста на смак, — тихо сказав Едвард. — Я навіть відчуваю морфій.

— Белло? — покликав Карлайл. Я спробувала відповісти.

— М-м-м?

— Вогню немає?

— Немає, — зітхнула я. — Дякую тобі, Едварде.

— Я кохаю тебе, — відповів він.

— Я знаю, — прошепотіла я страшенно стомлено. І почула найулюбленіший звук на світі — тихий Едвардів сміх, слабкий від полегшення.

— Белло? — запитав Карлайл. Я насупилася; я хочу спати.

— Що?

— Де твоя мати?

— У Флориді, — зітхнула я. — Джеймс надурив мене, Едварде. Він переглянув наші відео, — обурення у моєму голосі було кволим до жалюгідності.

Тут я пригадала.

— Алісо, — намагалась я розплющити очі. — Алісо, відео… він знав тебе, Алісо, він знав, звідки ти родом, — я хотіла говорити швидко, та голос був заслабким. — Я чую запах бензину, — здивовано додала я крізь туман у голові.

— Час забирати Беллу звідси, — сказав Карлайл.

— Ні, я хочу спати, — поскаржилась я.

— То спи, кохана, я понесу тебе, — заспокоїв мене Едвард.

Я у нього на руках, він притискає мене до грудей — я лечу, і більше немає болю.

— Спи, Белло, спи, — були останні слова, які я почула.