Розділ «ПОВЕРНЕННЯ КОРОЛЯ»

о менел аґлар еленет,

Ґінтоніель, А! Елберет!

Ми всі з цих лісових земель

Ще пам'ятаєм блиск Зорі

Над гладдю Західних Морів.

Фродо та Сем зупинились у м'яких сутінках і сиділи мовчки, поки не побачили сяйво мандрівників, котрі наближалися.

Стало видно Ґілдора та ще багатьох прекрасних ельфів, а потім, на Семів подив, з'явились Елронд і Ґаладріель. Елронд був одягнений у сіру мантію, на чолі його сяяла зірка, в руці він тримав срібну арфу, а на пальці його блищав золотий перстень із великим блакитним каменем — Перстень Вілья, найголовніший із Трьох. На білому коні їхала Ґаладріель, у білому вбранні, що мерехтіло, мов хмаринки навколо Місяця. На її руці була Ненья — перстень із мітрилу з єдиним білим самоцвітом, що іскрився, мов крижана зірка. За ними на невеличкому сірому поні, неквапно та куняючи, трюхикав сам Більбо.

Елронд привітався велично та ласкаво, а Ґаладріель усміхнулася.

— Що ж, пане Семвайзе, — сказала вона, — чула я, а тепер бачу, що ти добре скористався моїм даром. Відтепер Шир стане благословенним краєм і ще привабливішим, аніж раніше.

Сем уклонився, та не зміг нічого сказати перед красою Володарки, яку він уже призабув.

Тут прокинувся Більбо і розплющив очі.

— Привіт, Фродо! — сказав він. — Ну, сьогодні я перегнав Старого Тука! З цим усе зрозуміло. І тепер я готовий до нової подорожі. Ти з нами?

— Так, із вами, — сказав Фродо. — Персненосці повинні від'їжджати разом.

— Куди ви, господарю? — зойкнув Сем, хоча і зрозумів нарешті, що діється.

— До Гаваней, Семе.

— Але ж я не можу поїхати з вами!

— Ні, Семе. Принаймні поки що, ну, хіба що тільки до Гаваней. Але і ти був Персненосцем, хоч і зовсім недовго. Твій час іще, мабуть, прийде. Не дуже засмучуйся, Семе. Ти ж не можеш завжди розриватися навпіл. Ти будеш міцним і цілим іще багато років. На тебе ще чекає стільки роботи і стільки радощів.

— Але, — сказав Сем, і сльози навернулися йому на очі, — я думав, ви також будете втішатися Широм, багато-багато років, після всього, що ви зробили.

— І я теж так думав, колись. Але я поранений надто глибоко, Семе. Я хотів урятувати Шир, і він порятований, але не для мене. Так часто буває, Семе, коли щось дороге опиняється під загрозою: хтось хоче зберегти його, але втрачає заради інших. Однак ти мій спадкоємець: усе, що я мав чи міг мати, я залишаю тобі. А ще в тебе є Роза й Еланор, а будуть іще хлопчик Фродо, й дівчинка Роза, і Мері, й Золотинка, й Піпін, а може, й інші, яких я поки що не бачу. Твої руки і твій розум будуть потрібні всюди. Ти будеш мером — звісно, доки хотітимеш, — і найвідомішим садівником за всю історію; і будеш читати Червону Книгу та зберігатимеш пам'ять про епоху, що минула, так аби гобіти пам'ятали про Страшну Небезпеку та ще дужче любили їхню дорогу землю. І ти проживеш щасливе і довге життя, доки не закінчиться твоя роль в Історії… А тепер іще їдь зі мною!

Тоді Елронд і Ґаладріель рушили вперед; бо Третя Епоха закінчилася, Дні Перснів минули і настав кінець історії та пісні тих часів. Разом із ними пішло багато ельфів Високого Роду, котрі не хотіли вже залишатись у Середзем'ї; а серед них, сповнені смутку, проте благословенного та без гіркоти, їхали Сем, Фродо та Більбо, й ельфи ставилися до них шанобливо.