Розділ «ПОВЕРНЕННЯ КОРОЛЯ»

Саруман обернувся та пішов, а Червослов попхався за ним. Але коли Саруман проходив повз Фродо, в руці його зблиснув ніж. Саруман блискавично вдарив. Лезо сковзнуло по прихованій кольчузі та зламалося. Дюжина гобітів на чолі зі Семом із криком кинулась уперед і повалила негідника на землю. Сем дістав меча.

— Ні, Семе! — крикнув Фродо. — Навіть зараз не вбивай. Бо він мене не зачепив. Та і не хочу я, щоби його зарубали, коли він у такій злобі. Колись він був великим, одним із тих, на кого ми не мали би права підняти руку. Він упав, і зцілити його ми не можемо, та я би пошкодував його — в надії, що він іще знайде зцілення.

Саруман підвівся на ноги й уважно подивився на Фродо. В його очах змішалися подив, повага та ненависть.

— Ти виріс, дрібнолюдику, — сказав він. — Так, дуже виріс. Ти мудрий і жорстокий. Ти позбавив мою помсту насолоди, і твоє милосердя залишило мені тільки гіркоту. Ненавиджу тебе! Гаразд, я йду й уже ніколи не турбуватиму тебе. Я йду. Та не чекай від мене побажань здоров'я і довгих років життя. Не буде тобі ні одного, ні другого. Втім, це вже не моя справа! Я просто віщую.

Він пішов, а гобіти розступалися, пропускаючи його; проте вони так стискали зброю, що аж пальці біліли. Червослов завагався, а тоді пішов за господарем.

— Червослове! — покликав його Фродо. — Ти не мусиш плентатися за ним. Мені ти нічого лихого не заподіяв. Можеш тут відпочити й від'їстися, поки зміцнієш, а потім підеш собі, куди захочеш.

Червослов зупинився й озирнувся, майже готовий залишитися. Саруман обернувся.

— Нічого лихого? — хихикнув він. — О, ні! Навіть якщо він виповзає ночами, то лише для того, щоби помилуватися зорями. Та, здається, хтось питав, куди подівся Лотто? Ти знаєш, Черве, правда? Може, скажеш їм?

Червослов зіщулився і заскімлив:

— Ні, ні!

— Тоді я скажу. Черв убив вашого Начальника, вашого бідолаху, вашого любого маленького Вождя. Хіба ні, Черве? Думаю, заколов його вві сні. І закопав, сподіваюся; хоча Черв останнім часом дуже голодний. Ні, насправді він зовсім не гарний. Краще залиште його мені.

Дика ненависть спалахнула в червоних очах Червослова.

— Ти мені це наказав, ти мене змусив, — засичав він.

Саруман розсміявся:

— А ти завжди робиш те, що тобі наказує Шаркі, Черве? Ну, він наказує: за мною!

Він копнув скорченого на землі Червослова в обличчя, обернувся й пішов. Але трапилося несподіване: раптом Червослов підвівся, вийняв захованого ножа, а тоді, загарчавши, мов пес, стрибнув на спину Саруманові, відкинув йому голову, перерізав горло і з вищанням побіг униз вулицею. Не встиг Фродо промовити і слова, як бренькнули три тятиви і Червослов упав мертвий.

На очах у приголомшених гобітів сіра імла хмарою зібралася над тілом Сарумана і, поволі піднявшись, мов дим від вогню, зависла над Пригірком блідою тінню в савані. Вона хитнулася, обертаючись на захід; але звідти подув холодний вітер, тінь зігнулася, зітхнула та розтанула на ніщо.

Фродо дивився на мертве тіло зі жалем і жахом, бо здавалося, що в ньому раптом проступили довгі роки смерті, воно зсохлось, а зморщене обличчя стало клаптями шкіри на огидному черепі. Піднявши край брудного плаща, який валявся поруч, Фродо прикрив тіло та відвернувся.

— Отакий його кінець, — сказав Сем. — Страшний кінець, і краще би я його не бачив, але добре, що здихались.

— І Війна вже зовсім закінчилася, сподіваюся, — додав Мері.