Розділ «ПОВЕРНЕННЯ КОРОЛЯ»

— Нічого би він не довідався, якби тут не було нишпорок, — запально відказав Гоб.

— Тихо, тихо! — зупинив його Сем. — Цього досить. Нічого не хочу чути. Ні тобі «ласкаво просимо», ні пива, ні курива, а натомість купа правил і орківські балачки. Я сподівався відпочити, а тут, бачу, ще стільки роботи і проблем. Ходімо спати й відкладімо все до ранку.

У нового «Начальника», вочевидь, були власні способи дізнаватися про новини. Від Моста до Торбиного Кута було добрих сорок миль, але комусь вдалося їх перегнати. Фродо та його друзі невдовзі в цьому переконалися.

Ніяких конкретних планів вони не мали, та спочатку думали добратися до Струмкової Балки і там трохи відпочити. Але тепер, побачивши, які справи, вирішили прямувати відразу до Гобітона. Тож уранці вони виїхали на Дорогу і пустили поні риссю. Вітер ущух, але небо і далі було сіре. Округа здавалася сумною та покинутою; зрештою, було перше листопада — пізня осінь. Однак горіло незвично багато вогнищ, і довкіл клубочився густий дим. Велика хмара диму піднімалася ген над Лісовим Кутом.

Надвечір вони під'їхали до Жабйого, села на самій Дорозі, за двадцять миль від Моста. Тут вони хотіли переночувати; «Пливуча колода» була добрим заїздом. Але у східному кінці села вони наштовхнулися на шлагбаум із великим щитом і написом «Проїзд заборонено», а за ним стовпилася велика група шерифів із ціпками в руках і з пір'ям на шапках, і виглядали вони суворими та водночас доволі переляканими.

— Що це таке? — поцікавився Фродо, стримуючи сміх.

— А те, що бачите, пане Торбине, — відповів голова шерифів, гобіт із двома пір'їнами. — Вас заарештовано за Розбивання Воріт, і Розривання Правил, і Напад на Воротарів, і Порушення Кордонів, і Ночівлю у Відділку без Дозволу, й Підкуп Стражів Харчами.

— А ще за що? — спитав Фродо.

— Цього цілком досить, — відповів голова шерифів.

— Хочете, я можу трохи додати, — сказав Сем. — Обзивання Начальника різними словами, Бажання вліпити йому в його Прищаве Лице, Думку, що ви, Шерифи, виглядаєте убогими Блазнями.

— Досить, пане, припиніть. Згідно з наказом Начальника, ви повинні піти за нами спокійно. Ми відведемо вас до Поріччя та передамо людям Начальника, і коли він візьметься за вашу справу, то ви висловите все, що забажаєте. Але якщо не хочете сидіти у Підвалах довше, ніж треба, то я би на вашому місці прикусив язика.

Шерифи розгублено роззявили роти, коли Фродо та його товариші голосно розреготалися.

— Не мели дурниць! — сказав Фродо. — Я поїду, куди побажаю і коли захочу. Мені треба до Торбиного Кута, а якщо вам туди ж — ну, то це ваші справи.

— Дуже добре, пане Торбине, — сказав голова, піднімаючи шлагбаум. — Але пам'ятайте, що я вас заарештував.

— Не забуду, — сказав Фродо. — Ніколи. Та, можливо, пробачу. Ну, а сьогодні я далі вже не йду, тож будь ласкавий провести мене до «Пливучої колоди». Буду щиро вдячний.

— Не можу, пане Торбине. Заїзд зачинено. У кінці села є шерифський відділок. Я відведу вас туди.

— Гаразд, — сказав Фродо. — Іди вперед, а ми — за тобою.

Сем розглядав шерифів із ніг до голови та помітив одного знайомого.

— Гей, Робіне Куцоноре, ходи-но сюди! — покликав він. — Поговорити треба.

Боязко подивившись на головного шерифа, котрий насупився, та перечити не посмів, шериф Куцонір трохи відстав і пішов поруч зі Семом, який зіскочив зі сідла.