— Ні! — заперечив Мері. — «Шукати прихистку» — то недобре. Саме це і робили завжди гобіти, і саме це на руку розбійникам. Вони просто підуть на нас усією силою, оточать, а тоді виженуть або і спалять разом із будинкам. Ні, треба щось робити негайно.
— Що робити? — запитав Піпін.
— Піднімати Шир! — сказав Мері. — Вже! Будити всіх гобітів! Як бачите, їм не подобаються нові порядки: всім за винятком одного-двох негідників і кількох дурнів, котрі хочуть бундючитись, а що діється насправді — не тямлять. Але гобіти так довго жили у спокої, що й не знають, за що тепер братись. Але тільки-но піднеси сірника — і вони спалахнуть. Люди Начальника це чудово розуміють. Вони спробують нас потоптати і якнайшвидше виставити звідси. У нас обмаль часу. Семе, якщо хочеш, скачи на ферму до Хатона. Він тут головний гобіт, і найміцніший. Поквапся! А я заграю в роганський ріг, — нехай послухають музику, якої в житті не чули.
Вони поскакали до головної площі села. Там Сем повернув у бічну вуличку, що йшла в південному напрямку, — до Хатонів. Не встиг він далеко від'їхати, як зазвучала чиста, дзвінка мелодія рогу. Луна розкотилася горами та полями, і такий непереборний був той заклик, що Сем мало не кинувся назад. Його поні став дибки та заіржав.
— Уперед, хлопчику! — гукнув він. — Незабаром повернемося. Тоді він почув, як Мері заграв по-іншому, й угору, стрясаючи повітря, здійнявся клич Цапового Краю:
Прокинься! Прокинься! Пожежа, вороги! Прокинься! Пожежа, вороги! Прокинься!Сем почув позаду гамір голосів, шум і грюкання дверей. Попереду в сутінках спалахували вогні, гавкали собаки, тупотіли ноги. Ще не доїхав Сем до кінця вулички, як назустріч йому вибігли фермер Хатон і три його сини, Том Молодший, Радко та Нік. Зі сокирами в руках вони заступили дорогу.
— Ні, цей не з тих, не розбійник, — почув Сем. — На зріст — як гобіт, лише вдягнутий якось дивно. Гей! — гукнув фермер. — Хто ти такий і чому такий галас?
— Це Сем, Сем Правоніг. Я повернувся.
Фермер Хатон підійшов до нього впритул і придивився.
— Та ну! — вигукнув він. — Голос той самий, і обличчя не гірше, ніж було, Семе. Та на вулиці я би тебе не впізнав у такому вбранні. Видно, ти був у чужих краях. А ми боялися, що ти вже неживий.
— Оце вже ні! — відповів Сем. — Я живий, і пан Фродо — теж. Він тут, із друзями. Тому й галас. Вони піднімають Шир. Хочемо повиганяти тих розбійників, і начальника їхнього — також. Зараз починаємо.
— Дуже добре! — вигукнув фермер Хатон. — Ну, нарешті почалось! У мене весь рік руки свербіли, та народ не хотів підтримати. І про дружину з Розою мусив подбати. Цих розбійників ніщо не зупинить. Але ходімо, хлопці! Поріччя бунтує! Без нас не обійдеться!
— А пані Хатон і Роза? — запитав Сем. — Зараз небезпечно залишати їх самих.
— З ними мій Кирпа. Але якщо хочеш — піди і допоможи йому, — посміхнувся Хатон і побіг разом зі синами до села.
Сем поспішив до їхнього дому. Углибині широкого подвір'я перед великими круглими дверима стояли пані Хатон і Роза, а перед ними — Кирпа з вилами.
— Це я! — крикнув Сем, під'їжджаючи до ґанку. — Сем Правоніг! Не проколи мене вилами, Кирпо. А втім, я все одно в кольчузі.
Він зістрибнув із поні й піднявся по сходах. Вони мовчки дивилися на нього.
— Добрий вечір, пані Хатон! — привітався Сем. — Привіт, Розо!
— Привіт, Семе! — сказала Роза. — Де ж ти був? Казали, ти вже неживий, але я чекаю на тебе зі самої весни. Ти не дуже поспішав, правда?
— Мабуть, не дуже, — засоромився Сем. — Але зараз поспішаю. Ми бандитів розганяєм, і я мушу повернутися до пана Фродо. Я просто забіг подивитися, як пані Хатон поживає. І ти, Розо…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Володар Перстенів» автора Толкін Дж. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПОВЕРНЕННЯ КОРОЛЯ“ на сторінці 130. Приємного читання.