Розділ 30 Зміни на краще

Гертруда озирнулася. Очі її дивно сяяли.

— Рілло, я бачила новий сон.

— О ні… ні! — скрикнула Рілла, зіщулюючись. Сни панни Олівер завжди віщували нещастя.

— Рілло, то був добрий сон. Послухай. Мені наснилося, достоту як чотири роки тому, що я стою на терасі й дивлюся вниз, на Глен. І він усе ще вкритий водою, що плюскає коло самих моїх стіп. А потім хвилі спадають — стрімко, як накочувались чотири роки тому, далі й далі, аж ген до затоки — і Глен, прекрасний і зелений, постає мені перед очима, і над Долиною Райдуг сходить веселка — така сліпучо-яскрава, що мені паморочиться… і я прокинулася. Рілло… Рілло… попереду зміни на краще!

— Хотіла б я вірити в це, — зітхнула Рілла.

— «Я віщував похмурі дні,

Отож і в щасті вір мені»[105], —

майже весело процитувала Гертруда. — Рілло, я не маю жодних сумнівів.

Утім, попри великий прорив італійців на П’яве, що стався через два дні, сумніви ще не раз охопили Гертруду впродовж наступного, дуже тяжкого місяця; а коли в середині липня німці знов перетнули Марну, її боляче вжалив колишній нестерпний відчай. Ніхто й не сподівався, що диво на Марні повториться. Проте воно повторилося: знову, як у 1914 році, Марнська битва стала поворотною миттю у воєнній історії. Французькі й американські підрозділи завдали раптового нищівного удару по незахищених флангах ворога — і все змінилося, стрімко й незбагненно, наче вві сні.

— Союзники здобули дві грандіозні перемоги, — сказав лікар Блайт двадцятого липня.

— Це початок кінця… я відчуваю… я відчуваю, — мовила пані Блайт.

— Слава Богу, — озвалася Сьюзен, молитовно складаючи старечі руки, щоб угамувати тремтіння, а тоді пошепки додала: — Та це не поверне нам наших хлопців.

А втім, вона вийшла надвір і здійняла прапор — уперше із дня падіння Єрусалима. Він розгорнувся на вітрі й гордо замайорів у неї над головою, а Сьюзен піднесла руку й відсалютувала йому, як часто робив це Ширлі.

— Кожен з нас пожертвував чимось, щоб ти маяв над нами, — сказала вона. — Чотириста тисяч наших хлопців подалися на фронт… п’ятдесят тисяч із них були вбиті. Але ти вартий цього!

Сиві коси її розкошлалися попід вітром і падали на обличчя, довгий картатий фартух був пошитий із міркувань ощадливості, а не краси — та все ж у ту мить вона викликала захват. Сьюзен була однією з відважних, терплячих, несхитних та героїчних жінок, які уможливили перемогу. Усі вони в її особі салютували символові, за який билися їхні рідні й близькі. Ця думка зринула в лікаря Блайта, коли він дивився на неї з порогу.

— Сьюзен, — сказав він, коли вона повернулася в дім, — із самого початку до самого кінця цих подій ви були молодчиною!