Розділ 13 Гірка пігулка образи

Здолавши шлях від Верхнього Глена до мовчазної, помережаної тінями й місячним сяйвом Долини Райдуг, Рілла знов заспокоїлася. Спинившись попід високою дикою сливою, блідою, мов привид, і чарівною в легкім серпанку раннього квіту, дівчина засміялася.

— Нині лиш одне має значення — щоб союзники перемогли у війні, — мовила вона вголос. — Тому, безперечно, байдуже, що я ходила до Ірен Говард у різних панчохах і черевиках. Та все ж я, Берта-Марілла Блайт, урочисто присягаюся, взявши за свідка місяць, — Рілла театрально звела руку до того ж таки місяця, — надалі виходити зі своєї кімнати, пильно розглянувши обидві власні ноги.