Розділ «Мораль»

— Ось побачиш! — крикнув він сльозливим дитячим голосом. Голосом малого хлопчика, який щойно програв бійку на шкільному подвір’ї.

— Ти п’яний. Іди спати.

— Ти отруйна курва.

Виплюнувши це, Чед опустив голову та побрів до ліжка. Він навіть ходив, як Вінні після удару.

Нора подумала, що треба зі своїм зламаним носом сходити в пункт невідкладної допомоги, але вона була надто втомлена, щоб вигадувати правдоподібну історію. В душі — її душі медсестри — вона знала, що не існує такої історії. Вони бачитимуть її наскрізь, що б вона не казала. Якщо замислитися, то працівники «швидкої» завжди такі.

Вона засунула в ніс вату та прийняла дві пігулки тайленолу з кодеїном. Потім вийшла надвір і полола бур’ян, поки не стало надто темно. Коли Нора зайшла в дім, Чед уже хропів у ліжку. Він зняв сорочку, але штани все ще були на ньому. Нора подумала, що чоловік виглядає, як ідіот. Від цього їй захотілося плакати, але вона стрималася.

Він пішов від неї і повернувся до Нью-Йорка. Іноді писав їй мейли, іноді вона відповідала. Він не просив у неї своєї половини грошей, і це було добре. Вона б усе одно їх не віддала. Вона заробила ці гроші й тепер працювала з ними: відносила їх потроху в банк, оплачуючи кредит за будинок. У своїх листах Чед писав, що знову працює на замінах і пише по вихідних. Вона вірила в роботу на замінах, але не вірила в писання. Його листи були сповнені безсилля, позбавлені почуттів. Це змушувало думати, що Чед не має про що писати. У будь-якому разі, вона вважала його автором однієї книги.

Вона сама потурбувалася про розлучення. Усе, що було потрібно, знайшла в Інтернеті. Вона надіслала Чеду всі папери, які той мав підписати, і він підписав їх. Вони повернулися до Нори без жодних приміток.

Наступного літа — гарного, як на те пішло, — Нора влаштувалася на повний день у місцеву лікарню, а її сад буяв життям. Вона забрела в букіністичну крамницю і знайшла том, який часто бачила в кабінеті Вінні, — «Основи Моралі». То був вельми пошарпаний примірник, і вона забрала його собі за два долари (включно з податками).

За літо та більшу частину осені вона прочитала книгу від початку й до кінця. Та, врешті-решт, лишилася розчарованою. Там не було нічого, про що б вона ще не знала.

Для Джима Спроуса