Розділ «Мораль»

— Розумію, — його очі сяяли. Скидалося на те, що він справді отримав те, за що платив. Те, чого хотів. Неймовірно. — Доведеться попросити місіс Ґрейнджер купити мені камеру для майбутніх переглядів. Чи, може, ви б самі могли виконати це доручення?

— Не я. Я звільняюся.

— Он воно що. — Старий не скидався на розчарованого. — Гаразд. Але… якщо можна так припустити… вам, імовірно, потрібна інша робота. Щоб нікому не видавалося дивним, що ви заходилися так швидко сплачувати рахунки. Я лише про ваш добробут турбуюся, моя люба.

— Я й не сумнівалася. — Вона від’єднала кабель і поклала його назад у сумку, до камери.

— І ще одне: найближчим часом я б не переїжджав до Вермонта.

— Мені не потрібні ваші поради. Я почуваюся брудною, і ви причина цього.

— Певне, що я. Але вас ніколи не спіймають, ніхто навіть не знатиме про це. — Правий кут його рота був опущеним униз, а лівий розтягнувся в те, що могло бути посмішкою. В результаті під його гачкуватим носом з’явилася змієподібна літера «S». Того дня його вимова була дуже чіткою. Вона запам’ятала та часто потім обдумувала цей факт. Здавалося, ніби те, що священик називав гріхом, фактично вилікувало його. — І Норо… хіба відчувати себе брудною — це завжди погано?

Вона не знала, що на це сказати. І її мовчання вже саме було відповіддю.

— Я лише запитую, — сказав священник, — бо, коли ви ввімкнули запис удруге, я дивився не на нього, а на вас.

Жінка підняла сумку, в якій лежала відеокамера Чарлі Ґріна, та попрямувала до дверей.

— Гарного вам життя, Вінні. Наступного разу потурбуйтеся, щоб у вас був справжній терапевт і медсестра. Батечко залишив вам достатньо грошей, щоб ви могли дозволити собі обох. І пильнуйте цю касету. Заради нашого ж спільного блага.

— Вас на ній не впізнати, дорогенька. А навіть, якщо й так, то кого це хвилює? — Він оскалився. — Урешті-решт, на плівці ж не записано зґвалтування чи вбивство.

Вона вже стояла у дверях і дуже хотіла піти, але їй було цікаво. Досі цікаво.

— Вінні, а як ви збираєтеся залагодити це зі своїм Богом? Скільки доведеться замолювати це?

Старигань загиготів.

— Якщо навіть такий пропащий грішник, як апостол Петро, зміг заснувати католицьку церкву, то, гадаю, зі мною все буде гаразд.

— Так, але хіба апостол Петро мав таку відеокасету, аби передивлятися її зимовими вечорами?

Це врешті його заціпило, і Нора пішла геть, перш ніж він повернув собі дар мови. То була маленька перемога, але жінка здобула її зі скаженою радістю.

За тиждень священик зателефонував Норі додому та повідомив, що з радістю візьме її назад, хоча б на той час, поки вони з Чедом не поїхали у Вермонт. Він ще не найняв нікого, і якщо є хоч найменша можливість того, що жінка змінить свою думку, він би цьому зрадів.

— Мені бракує вас, Норо.