TextBook — Мені не до вподоби почуватися погано, особливо щодо тебе, тож це потрібно якось виправити. І єдиним варіантом є розповісти тобі, чим я займалася, щоб усе прояснилося.
— Мені байдуже, що ти робила.
— Ти заслуговуєш це знати.
— Я не хочу знати. І мене це дійсно не цікавить.
Вона розсміялась і потягнулася рукою до моїх грудей.
— Інколи ти кумедніший навіть за правду.
— І щасливіший,— додав я, цілуючи її і плаваючи в тій чорній тіні разом з нею.
Трохи згодом вона принесла свіжі філіжанки з кавою в ліжко і почала знову.
— Я хотіла внести розселення нетрищ у політичну програму Бомбея.
— Добра кава,— мовив я.— Італійська?
— Звісно, і не відволікайся.
— Розселення нетрищ,— замислився я.— Розумію. Просто не певен, що хочу розуміти.
— Що саме?
— Карло, я тебе кохаю. Мені справді байдуже, що ти там...
— Гуманне розселення жителів нетрищ, з доброю компенсацією,— пояснила вона.— Ти ж розумієш, правда?
Вона наслідувала мене, і виходило це чудово.
— Я розумію. Я лише...
— Ми з Ранджитом познайомились у ліфті,— розповідала Карла.
— Карло...
— У зламаному ліфті, якщо конкретніше.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тінь гори» автора Грегорі Девід Робертс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина XII“ на сторінці 28. Приємного читання.