Він відійшов.
— Заспокойся, Ліне,— попросила Карла, наблизившись на відстань поцілунку.
— Сьогодні це максимум спокою.
— Вони ж друзі. Не надто хороші друзі й не надто близькі, але корисні.
— Їдь зі мною, Карло.
— Я не можу...— почала вона.
— Можеш.
— Не можу.
— Я переміг, Ліне! — вигукнув Навін, несучись, щоб обійняти мене.— Що за перегони! Ця дівчина просто феноменальна, але я переміг. Ти це бачив?
— Чудово, Навіне,— сказав я.— Попроси своїх друзів-байкерів угамуватися.
— А, їх? — розсміявся він.— Вони запальні, але хлопці просто полюбляють їзду, друже.
— До речі про їзду,— згадала Карла,— сьогодні я в парі з Бенісією.
— Ти... що?
— Навін везе на костюмовану вечірку Кавіту, а я їду з Бенісією. Сподіваюся, тебе це не хвилює?
Мене це надзвичайно хвилювало, і хотілося підняти мотоцикли і жбурнути ними в Бога.
— А знаєш що,— вирішив Навін, спостерігаючи за мною та Карлою.— Я буду отам, коли ви зберетеся вирушати.
Він кілька кроків задкував, а потім побіг до своїх друзів.
— Якщо мені, щоб поговорити з тобою, Карло, доводиться обгоряти чи отримувати прочуханки,— мовив я, коли ми залишилися наодинці,— нам напевне потрібна буде консультація у психолога.
— Говори за себе,— мовила вона, відхиляючись подалі.— Консультації для людей, які занадто знуджені, щоб розповідати правду.
— Кумедно чути таке від того, хто знову не каже мені правди.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тінь гори» автора Грегорі Девід Робертс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина XI“ на сторінці 32. Приємного читання.