Розділ «Частина X»

Він знову розсміявся і вдихнув ще трохи диму.

— Ти навіть не уявляєш, скільки страху можна в собі знайти,— розповідав він,— доки хтось тобі з цим не допоможе.

Це була гра, психологічна гра, а я не грав у такі ігри. Я не відповів. Він запросив мене до себе додому, тож рано чи пізно мав дійти до суті. Він вказав на кальян, закликаючи мене затягнутись. Я затягнувся.

— Під час мого перебування в компанії з Хадербгаєм,— провадив він,— не було нікого могутнішого за мене, хоч я й не ходив на наради. Хадербгай знав, що я можу перетворити будь-яку пустелю на весняний струмок зі святою водою, і битиме він навіть з його вуст. Коли він усвідомив мою вправність, то мав лише два варіанти: убити або використати. Ти можеш зробити з цього висновки.

Він пильно на мене поглянув.

— Будь ласка, не треба порад про вбивство людей,— відразу попросив я.

Його це дуже розвеселило, і Таурег знову помахав трубкою від кальяну.

— Затягнися! — наказав він.

Я пихкотів, аж доки вуглинки в лотосовій чаші не почали сяяти, неначе мініатюрне сонце, а потім глибоко вдихнув, знову закрив трубку і видихнув стовп диму, що хвилями закрутився попід стінами кімнати з арками.

— Неймовірно! — вирішив Таурег.— Ніколи не довіряй чоловікові, який не може втримати свого гашишу.

— Занадто швидко? — висловив я припущення.

— Гашиш розв’язує язика,— посміхнувся він.— Тож продовжмо нашу розмову.

— Гаразд. Продовжмо.

— Цей ірландець, його ненависть спрямована не на тебе. І ніколи не була. Він ненавидить Абдуллу. Він атакує тебе, бо знає, як це зачіпає Абдуллу.

— І що ти про це все знаєш?

— Я знаю, що ірландець ходив до твоєї дівчини в її останню ніч.

Я не зміг приховати шоку.

— Так, я знаю про останню ніч твоєї дівчини.

— Але як?

— Спершу ще раз затягнися,— порадив він, показуючи на кальян.— Ти ж розумієш, що для деяких зізнань потрібен стан трансу, щоб їх повністю зрозуміти?