Розділ «Частина X»

— Є дві родини скривджених дочок, які щедро заплатять, якщо Ранджит опиниться в моїх руках.

— Ні.

— Я розумію,— м’яко запевнив він.— І це перевірка, про яку я навіть не думав. Дякую. Я надзвичайно цим насолодився. Тримай адресу ірландця.

Він витягнув з манжета невеличкого папірця і передав його мені.

— Сьогодні ірландець перебуватиме в товаристві лише двох інших чоловіків. Він буде уразливим. Сьогодні опівночі — найкращий час для нападу.

— Дякую,— сказав я.— Але я все одно не віддам тобі Ранджита, якщо знайду його.

— Та розумію. Тобі потрібна допомога для викрадення ірландця?

— Я не хочу його викрадати, а просто змусити переглянути свої погляди.

— О, розумію. Ну, тоді нехай Бог буде з тобою, і насолодімось останнім кальяном.

— Знаєш, мені справді вже час.

— Ну прошу! Залитися ще на одну трубку.

Кузени та племінники поміняли кальян і, за їхніми словами, наповнили його гімалайською водою, а потім додали чистого гімалайського збору.

— Я загартовував свідомість,— розповідав Таурег, відхилившись на шовкові подушки, а таця з чаєм і фініками стояла між нами,— і знущався зі свідомості. І знаєш що? Немає жодної відмінності. Це кумедно, еге ж?

— Не для пацієнтів.

Почувся його механічний сміх.

— Знаєш, де в кімнаті ховається слон, коли йдеться про психіатрію? — запитав він.

— Коефіцієнт успішності? — запропонував я.

— Ні,— сказав він.— Коефіцієнт успішності лише викриває тих, кому можливо цим допомогти, і тих, кому неможливо. Слон у кімнаті ховається в тому, що ми здатні керувати поведінкою краще, ніж розуміти її. Коли ти знаєш, як змусити когось щось робити, то починаєш замислюватися, ким насправді ми є.

— Тауреже, ти не можеш змусити нікого нічого робити. Навіть ти. Суть полягає в тому, що декого неможливо передбачити й неможливо контролювати, і мені так подобається.

— Ти це проходив,— нагадав він, сідаючи рівно.— Ти знаєш, як воно.