Розділ «Частина X»

— Наскільки не проти?

— Я хочу всі наявні дані, які в тебе є на Ранджита Чудрі, й усі майбутні теж.

— Навіщо?

— Я хочу посадити його у в’язницю раніше за інших.

— У свою в’язницю?

— Так, тут неподалік є одне місце.

Доля інколи дарує тобі пригорщу піску й обіцяє, що коли його досить міцно стиснути, то він перетвориться на золото.

— Знаєш, Тауреже,— вирішив я, готуючи свої ватні ноги до вставання,— дякую за пропозицію, але я знайду ірландця і Ранджита самотужки.

— Стривай,— сказав Таурег.— Пробач. Це була остання перевірка. Обіцяю. Я закінчив. Хочеш почути результати твоєї перевірки на сьогодні?

— Я вже казав тобі, що прийшов сюди не для того, щоб ставати твоєю жертвою.

— Звісно,— розсміявся він, тягнучи мене знову сісти.— Прошу, зостанься і випий іще одну порцію гарячого чаю, перш ніж підеш.

Кузени та племінники прибрали тарілки і принесли нового самовара з гарячим чаєм.

— Ти мусиш мене пробачити,— наполягав Таурег.— Якщо ж ні, то я на цілий рік порину в аналіз.

Він аж зареготався.

— Ні, серйозно. Ти мусиш мене пробачити,— щиро повторив він.

— Пробачаю,— сказав я.

— Я не почуваюся пробаченим,— видав він.— Ти справді мене пробачаєш?

— Ну ж бо, Тауреже, та хто я в біса такий, щоб когось пробачити?

— Приймається,— вирішив він.— І дякую. Якщо в чисто комерційному сенсі, без жодних перевірок, я б не проти заплатити тобі значну суму за... особисте інтерв’ю з Ранджитом Чудрі.

— Хай як привабливо це звучить...— почав я, але він мене урвав.