Розділ «Хайме»

Його вельможність князь згорнув свій привілей, зобразив недбалий уклін у бік Хайме і задріботів геть з намету.

До Емона Фрея важко було не відчувати відразу. В чотирнадцять років він з’явився до Кастерлі-на-Скелі одружитися з левицею, вдвічі від нього молодшою. Тиріон колись казав, що весільним подарунком Емонові од князя Тайвина став вічний переляк. «Та й Генна від себе додала.» Хайме пам’ятав чимало бенкетів, на яких Емон похмуро колупав їжу на тарелі, поки його дружина перекидалася солоними жартами з котримсь із надвірних лицарів ошую себе, і обидва час від часу вибухали гучним сміхом. «Та все ж вона подарувала Фреєві чотирьох синів. Принаймні, каже, що йому.» Нікому в Кастерлі-на-Скелі не стало б мужності сумніватися, чиї то діти, а менше за всіх — самому панові Емону.

Щойно Фрей зник, як його дружина закотила очі.

— Отакий у мене пан і господар! Про що думав твій батечко, ставлячи його князем на Водоплині?

— Гадаю, про ваших синів.

— Я про них теж думаю. З Емка вийде поганючий князь. Але Тай, може, на щось згодиться, якщо матиме розум учитися в мене, а не в батька. — Тітка роззирнулася наметом. — Вино маєш?

Хайме знайшов глек і налив їй одноруч.

— Яка мета ваших відвідин, пані тітко? Ви б мали сидіти у Кастерлі-на-Скелі, чекати закінчення війни.

— Щойно Емко почув, що його роблять князем, нічого слухати не схотів — верещав їхати негайно, заявляти свої права. — Тітка Генна сьорбнула, витерла вуста рукавом. — Твій батько мав би віддати нам Даррі. Пригадай: Клеос був одружений з однією з орачевих доньок. Його зажурена вдова казиться, що синам не віддали землі їхнього батька. Амця-при-Брамці є Даррі лише з боку матері. А моя невістка Джейна — її тітка, кревна сестра пані Марії.

— Молодша сестра, — нагадав Хайме. — І Таєві тоді переходить Водоплин. А це шмат солодший, ніж Даррі.

— Солодший, але отруєний. Дім Даррі вимер з чоловічого боку, а дім Таллі — ні. Отой баран пан Риман накидає Едмурові на шию зашморг, але повісити його не хоче. А Рослін Фрей тим часом вирощує в череві нового пструга. Моїм онукам ніколи не буде безпечно у Водоплині, поки на світі лишаються живі Таллі.

Хайме знав, що тітка не помиляється.

— Але якщо Рослін народить дівчинку…

— …то мала зможе вийти заміж за Тая. Звісно, зі згоди старого князя Вальдера. Так, я про це подумала. Проте може народитися і хлопчик. Його дрібна пуцька знову скаламутить воду в справі спадкоємства. А якщо облогу переживе пан Брінден, то зможе заявити власне право на Водоплин… або висунути вимоги від імені малого Роберта Арина.

Хайме пам’ятав малого Роберта у Король-Березі. У свої чотири роки той не випускав з рота мамчину цицьку.

— Арин не доживе, щоб породити нащадків. Та й навіщо володареві Соколиного Гнізда ще й Водоплин?

— Навіщо володареві дзбана золота ще один такий самий? Бо люди — ненажерливі створіння. Тайвин мав би віддати Водоплин Кеванові, а Даррі — Емкові. Я б йому так і сказала, якби він потурбувався мене спитати. Та коли твій батечко хоч когось питав, крім Кевана?

Тітка глибоко зітхнула.

— Зауваж собі: я не винувачу Кевана за те, що він схотів своєму хлопцеві безпечніший стіл. Я його надто добре знаю.

— Чого хоче Кеван і чого хоче Лансель — то, як я з’ясував, дві дуже різні речі.