Розділ «Серсея»

Пицель набурмосив чоло.

— Але що князеві Станісові буде з цього…

— Ще одна зачіпка на суходолі! І здобич теж. Станісові треба чимось платити своїм найманцям. Грабуючи захід, він сподівається відвернути нашу увагу від Дракон-Каменя і Штормоламу.

Князь Добромир закивав головою.

— Так-так, він замилює нам очі. Станіс хитріший, ніж ми гадали. Ваша милість вчасно викрили його лукавий задум.

— Князь Станіс змагається за прихильність північан до своєї справи, — заперечив Пицель. — Якщо він укладе союз із залізняками, то втратить надію…

— Північани його не приймуть! — мовила Серсея, дивуючись, як це така освічена людина верзе такі дурниці. — Князь Мандерлі відрубав голову та руки цибульному лицареві, ми це знаємо від Фреїв. Півдесятка інших північних панів уже перебігли до князя Болтона. Як то кажуть, «ворог мого ворога — мій друг». На кого ще сподіватися Станісові, як не на залізняків і дичаків, ворогів Півночі? Але якщо він гадає, що я полізу в його пастку, то він ще дурніший за вас.

Королева обернулася до малої королеви.

— Щитові острови належать Обширові. Хмур, Серрі та решта тамтешнього панства присягають Вирієві. То хай Вирій і відповідає на навалу.

— Вирій відповість! — мовила Маргерія Тирел. — Вілас надіслав листа Лейтонові Вишестражу до Старограду, щоб той подбав зміцнити свою оборону. Гарлан збирає військо — відібрати острови в нападників. Але найбільша частина нашої потуги стоїть під Штормоламом з моїм панотцем. Треба негайно написати туди. Не можна баритися!

— І зняти облогу? — Серсеї не сподобалося, як владно з нею розмовляє Маргерія. «Закликає мене поквапитися? Хто я їй — покоївка?» — О, без сумніву, князеві Станісу це сподобається. Ви мене добре слухали, ласкава пані? Якщо він зуміє відвернути наші очі від Дракон-Каменя та Штормоламу до тих жалюгідних скель…

— Жалюгідних скель?! — зойкнула Маргерія. — Ваша милість кличуть наш заслін у гирлі Мандера жалюгідними скелями?

Лицар Квітів поклав руку сестрі на плече.

— З ласки вашої милості… сидячи на тих, як ви зволили висловитися, жалюгідних скелях, залізняки погрожують Староградові та Вертоградові. З твердинь на Щитах наскочники пропливуть Мандером у саме серце Обширу — так само, як робили за старих часів. Маючи досить людей, вони можуть загрожувати навіть Вирію.

— Та невже? — запитала королева, сама невинність. — Ну тоді вашим хоробрим братам доведеться скинути їх з тих скель, і то щонайшвидше.

— Як пані королева пропонують це зробити, не маючи достатньо кораблів? — запитав пан Лорас. — Вілас і Гарлан можуть зібрати десять тисяч вояків протягом двох тижнів, а за поворот місяця — вдвічі стільки ж. Але водою вони ходити не вміють, до відома вашої милості.

— Вирій стоїть над Мандером, — нагадала Серсея. — Ви та ваше панство володієте тисячами верст узбережжя. Невже на ваших берегах немає рибалок? Невже вашими річками не плавають прогулянкові мавни, пороми, галери, скедії?

— Плавають, і чимало, — визнав пан Лорас.

— То напевне ж їх вистачить переправити ваше військо через ту крихітну смужку води до Щитових островів.

— І коли ми переправлятимемо військо цим зібраним по трісці флотом через «крихітну смужку води», а на нас наскочать лодії залізняків… що ваша милість накажуть нам тоді робити?