Розділ «Песиголовці Історичний роман»

Цей, опанувавши найсильніше своє обурення, промовив:

— Ви чули тут наказ. Раджу вам послухатись. Хто не послухає, той уважатиметься за повстанця й ворога і буде покараний так, як були покарані недавно повстанці!

Проказавши ці слова, він кивнув управителеві Кошеві, і цей почав одного по одному допитувати, чи знає що-небудь про документи й де вони.

Перший, напівсліпий дідок, відповів:

— Нічого не знаю.

Так відповів другий, третій і старий Прибик. Потім прийшла черга на його сина. Цей спокійно подививсь управителеві в вічі та в його розгніване обличчя й сказав:

— Не знаю, а коли б і знав, то не сказав би!

Управитель став перед Козиною, півголосом спитав його і засміявсь лукаво на його відповідь: «Не знаю». Останній, Сика, те саме сказав.

Лямінгерове обличчя зблідло. Обидва старшини, обурені поводженням селян, почали до нього півголосом прудко говорити.

І він, виступивши трохи наперед, сказав тремтячим голосом:

— Ті свої старі папери та пергаменти однаково видасте, але вже буде пізно, аж останню копійку та сірячину вам забере військо, що тут залишиться, а ви всі, що тут стоїте, будете в кайданах, а один або й два на шибениці!

При цих словах подививсь на молодого Козину, що й тепер не спустив перед паном очей.

Лямінгер, договорившись, кивнув воякові подати плащ, а потім, перед своїм виходом, сказав управителеві Кошеві голосно:

— Тепер виконуйте свій обов'язок, маєте повні права!

Стара Козиниха того всього вже не чула, навіть не бачила.

Зараз же, як управитель Кіш почав читати про ті папери, передала Павлика його матері та, просунувшись до дверей, дала ходу додому. Незабаром, коли знов повернулась, зустріла біля самих воріт Іскру Юрка, що влетів до двору, неначе дикий.

— Що діється? — спитала його бабуся.

— Зле. Сика хотів мені щось сказати, але не можна було. Почув тільки, що будуть по дворах трусити, щоб я вам це сказав. Навіть не можна було мені вискочити і тільки тепер вихопився, коли старшини та торганівський пан на коней сідали.

— Вже поїхали?

— Поїхали до Транова, та військо зосталось, а той управитель з Кута загрожує Сиці та Йванові.