Розділ «Песиголовці Історичний роман»

Але щоб старі права відновити, на те не зважився ні він, ні хто інший. Тепер, справді, настало perpetuum silentium. Було, смутно на Ходії, а все-таки стало вільніше, бо Лямінгера вже там не було.

З старої слави ходської лишився тільки відсвіт спогадів, що підбадьорював славетний рід ходян, коли скрізь народ стогнав у кріпацтві та панському ярмі. І Козину теж не забували.

Від покоління до покоління йшла про нього пам'ять і збережеться вона в гарній Пошумаві, доки в тих краях біля Домажлиць, нам навіки пам'ятних, теж і кров'ю ходською окроплених, буде жити мовою, звичаями та вбранням своїх прадідів вірний рід козацький, нащадки песиголовців.

Перебуваючи в тих місцях, я спинився в Уєзді перед маєтком Козиновим. Зустрів там бабусю, дуже стареньку, і під час розмови з нею спитав про Івана Сладкого. Вона подивилася на мене, і, мабуть, не довіряючи мені, тільки відповіла:

— Я нічого не знаю, то панотець мають про те в письмі. Я тільки знаю, що Козина був невинно покараний і що він святий чоловік...