— А хто?
— Пани.
Козину неначе окропом полили. Був схвильований, але ще не вірив, пильно дивився в вічі старому ходові, який додав:
— Так, так, це правда. Я йшов там, аж дивлюсь — управитель з Торганова і холопи двірські.
— Де їх чорти взяли! — викрикнув сердито Іскра.
Але приятель його, неначе вщипнув його хто, повернувся в ту мить, як Прибик скінчив, і прожогом пустився в той бік, де його поле було. Дудар за ним. Поспішали, неначе крикнув хто, що в селі горить. Навіть, коли б і так було, то, мабуть, Козина не хапався б так.
Матвій Прибик подививсь їм услід і подумав:
«Щоб тебе, Козинове хлопча, не відкинули, як кошеня від молока».
Під горою, де розташований Уєзд, ближче до Торганова, стояла на обніжку зораного поля стара похилена липа. У безлистому гіллі чувся голосний шум, неначе глибокі зітхання. То були вже останні. Все глибше та глибше врізувалася зубата пилка в могутнє вікове дерево, в якому раніш сокирами було зроблено надруби. Під липою стояли три чоловіки, управитель торганівський та два десятники, пильно стежачи за працею двох робітників, що навколішки, захекавшись, швидко пиляли.
Напроти з недалекого Торганова люди повискакували з хат і кожен здивовано, з жахом дивився, що робиться з Козиновою липою.
— Ось воно нове насильство панів. Відважились на старе дерево, що віками тут стоїть, не дивляться навіть на те, що воно розділяє два маєтки, що є за межу з давніх-давен правом визнану.
Але ті там на те не вважали; не спиняв їх і хрест, що був у дерево вбитий і неначе казав: «не кради і не пожадай того, що належить ближньому твоєму!»
Але раптом усі заворушились, а управитель нахмурив чоло. Пилка замовкла. Всі дивились у той бік, звідки на них громовито закричало. Неначе дикий вихор, гнався долиною Козина, а за ним Іскра Юрко.
Задиханий, зчервонілий, він стояв під деревом. На мить запанувала глибока тиша. Тільки липа глухо шуміла. Робітники дивилися то на управителя, то на Козину. Цей хвилину не міг говорити. Трясся, очі йому горіли; нарешті закричав:
— Хто вам це дозволив?
— Ніхто. Панство наказало! — проговорив управитель, вимовляючи з притиском слово «наказало». Потім, повернувшись до робітників, коротко сказав:
— Пиляйте далі!
— Я вам забороняю! — крикнув Козина, випроставшись,— я тут господар, я тут пан! Це дерево моє і поле моє — ним володів мій батько, дід і прадід!
— А тепер його не будеш мати. Пани знайшли в записах, що це поле належить їм!
— Ті ваші записи! Там було вже записано, що наші привілеї та наші старі права не дійсні. Ви все від нас взяли, кріпаків з нас поробили та ще хочете взяти цей шматок землі, з якого ми живемо! Злодії ви! І хреста святого не боїтесь.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вибрані твори» автора Алоїс (Алоїз) Ірасек (Їрасек) (чеськ. Alois Jirásek) на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Песиголовці Історичний роман“ на сторінці 14. Приємного читання.