TextBook — Ні, — відповіла Камілла, підводячи очі, — я не знала цього.
— Саме так. Мало того, що Він погано спав, Йому ще й глини забракло. Тоді Він легковажно постукав у двері до свого Колеги, щоб позичити у нього трохи матеріалу.
— Хочеш сказати... Колеги знизу?
— Звісно. А той дуже зрадів несподіваній можливості і швиденько знайшов для Бога все необхідне. Ну а Бог, змучений ніччю без сну, все необдумано перемішав. З цього тіста він і зліпив Адамберґа. Це був дуже особливий день.
— Я була не в курсі.
— Про це пишуть у всіх хороших книгах, — усміхаючись, відповів Данґлар.
— І що з того? Що дав Бог Жану-Батісту?
— Він дав йому інтуїцію, м'якість, красу і гнучкість.
— А що дав Диявол?
— Байдужість, м'якість, красу і гнучкість.
— Лайно.
— Правильно кажеш. Але ми ніколи не дізнаємося, в яких пропорціях Бог поєднав це все. Це одна з найбільших загадок сучасної теології.
— Не хочу в цьому порпатися, Адріане.
— І правильно, Камілло, бо відомо напевне, що коли Бог створював тебе, він проспав без задніх ніг сімнадцять годин, тому був у бездоганній формі. І цілий день він витворював тебе старанними благословенними руками.
Камілла всміхнулася.
— А як щодо тебе самого, Адріане? Яким був Бог, коли ліпив тебе?
— Увесь вечір напередодні він зі своїми друзяками Рафаїлом, Михаїлом та Гавриїлом жлуктив щось міцне. То не дуже відома історія.
— Могло ж вийти щось дивовижне.
— Ні, у нього тремтіли руки. Саме тому мої обриси такі нечіткі, розмиті й незрозумілі.
— Усе пояснюється.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мерщій тікай і довго не вертайся» автора Фред Варгас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „28“ на сторінці 2. Приємного читання.