TextBook — Не зважай, Лізбет, — сказав Декамбре, взявши її за руку. — Вони божеволіють. Лишається сподіватися, що до ранку заспокояться. Будемо подавати вечерю, запрошуй мешканців.
Доки Лізбет збирала своє стадо, Декамбре, відійшовши від бару, зателефонував Адамберґу.
— Комісаре, тут стає гаряче, — сказав він. — Люди втрачають голову.
— Тут також, — відповів Адамберґ, сидячи за столиком ірландського бару. — Хто посіє аудиторію, пожне паніку.
— Що ви збираєтеся робити?
— Повторювати і повторювати, що тих чоловіків убито. А що там у вас кажуть?
— Лізбет і не таке бачила, тому вона зберігає ясний розум. Ле Ґерну трохи начхати на це все, він лише намагається захистити свій заробіток. Така буря його не збентежить. Бертен видається знервованим, Дамас нічого не розуміє, а Марі-Бель на межі нервового зриву. Решта заводить стару пісню: від нас усе ховають, нам нічого не кажуть і взагалі часи непевні. «Коли зима — спекотна, хоча б мала холодною бути; літо студене замість спекотного, а осінь і весна так само».
— Багато вам зерна перебрати доведеться, раднику.
— Вам також, комісаре.
— От тільки я вже не бачу, де зерно, а де — полова.
— Що ви збираєтеся з цим усім робити?
— Я збираюся піти спати, Декамбре.
22
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мерщій тікай і довго не вертайся» автора Фред Варгас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „21“ на сторінці 6. Приємного читання.