Розділ «Марш до моря»

— Ви будете для переміни у ліжку, мадам, — думалося йому, коли він усміхався до матері.

— А для вас, дорогенька, — думав генерал, кидаючи на Марі закоханий погляд, — ми підготуємо вступ до того, що ми, військові, називаємо горизонтальне свердлення.

Що б йому такого втнути, думав Кілпатрік, аби вразити цих двох? Звісно, скидалося на те, що вони обидві належним чином перейнялися його званням, владою, числом охоронців, проте йому не вірилося в їхню щирість, особливо у щирість Мері, вона відвертала від нього погляд і видивлялася молодих офіцерів ескорту. Обидві жінки оцінили те юнацьке щеняче завзяття, із яким вершники змагалися за привілейовану позицію — галопувати поруч із коляскою: пряма спина, одна рука злегка тримає повід, друга — опущена на шаблю.

Генерала дратував і племінник Бастер, що їхав у фургоні позаду. Чортів пацан знайшов мішечок сушеного гороху, стояв поряд з візником та проводив обстріл дядька крізь дудку. Кілпатрік підвівсь і знаками наказав прибрати хлопця з передка. За це він отримав горошиною просто по беззахисному величезному носі.

Коли Кілпатрік знову сів, обидві дами сміялися. Амелія промовила:

— У вас з’явився чудовий стрілець, генерале.

Отож Кілпатріку також довелося сміятися разом з ними. А хотілося вбити пацана. Горох валявся по всій колясці, деякі горошини позастрягали у складках дамських суконь. Генерал постарався струсити той горох.

— Просто як рис на весіллі, — сказав він.

Кіннота, яка була авангардом П’ятнадцятого корпусу, мала на меті захопити Фаєттвіль, що був десь на відстані сорока миль на північний схід. Надійшли повідомлення, що Повстанська армія під командою генерала Гарді рухається саме в цьому напрямку. Фаєттвіль був воротами до Голдсборо та Ралея, кінцевою метою стратегії Шермана.

Час від часу до коляски Кілпатріка під’їжджали розвідники, схилялися з сідла і стиха доповідали про ситуацію з кіннотою Гарді, яка під командуванням генерала Вейда Гемптона тінню йшла слідом за Кілпатріковим військом, вичікуючи нагоди, щоб напасти. Гемптон уже раз заманив його в пастку в Ейкенім і збирається вчинити так знову.

— Уже нема дурних, — думав собі Кілпатрік.

Але хіба можна поміркувати над ситуацією зосереджено, коли тебе огортають пахощі парфумів Марі Бузер? Раз по раз, коли вона весело цокотіла, ковзаючи по ньому поглядом і даючи змогу як слід розгледіти своє маленьке вушко, йому уявлялося, як їй перехопить подих від подиву, коли вперше за все своє затишне південне життя серед галантних південних джентльменів, які усолоджували її слух добірними компліментами, її раптом повалять на спину, як одним могутнім поштовхом дадуть змогу відчути справжню природу мужчини.

Коли в лісі з’явилася галявина, Кілпатрік скомандував зупинитися, звелів приготувати дамам полудник і, перепросивши, полишив їх, сів під соснами в оточенні офіцерів штабу, розклав карти і став обговорювати з ними план операції. Він може зупинитися і почекати Гемптона, аби перепинити його. Якщо генерал Гарді схоче зайняти оборону у Фаєттвілі, він побачить, що залишився без кінноти. Кілпатрік вирішив поставити дві бригади на кожну з двох доріг, якими, за інформацією, може рушити Гемптон, а одну бригаду — на дорогу далі на північ, у разі, якби Гемптон вибрав обхідний маневр.

Для свого табору Кілпатрік обрав Соломонів Гай, село, зусібіч оточене болотами за кілька миль від тієї дороги, по якій, як йому здавалося, швидше за все піде Гемптон; він скомандував війську отаборитися саме там, а по тому із непідробним та щирим жалем розпорядився, аби дам негайно ескортували туди, під наглядом товстого і сивого ад’ютанта, почесного полковника Мелроуза Морттімера, про якого казали, що він — найстаріший із діючих офіцерів Західної армії.

Потім Кілпатрік наказав підвести свого коня.

— Так, Мелроузе, — сказав він, сідаючи в сідло, оскільки хотів особисто наглядати за виконанням наказів і отримати краще уявлення про місцину, — скажіть Жан-П’еру, що я хочу, аби він приготував найкращу вечерю на трьох цього вечора. Скажи йому, що це буде ніч Grand Cru[17]. Grand Cru, ти мене чуєш? Цей Соломонів гай, мабуть, буде вбогою дірою, негідною назви села, але вибери найкращий будинок і зроби все, аби дамам було там затишно. Я незабаром туди під’їду. Подбай, щоб мій небіж мені не заважав. Вклади його спати. Ну, Мелроузе, це наче по всьому. Ага, хочеш після війни отримати повну полковницьку пенсію, не зводь з дам очей.

Кілпатрік під’їхав верхи до коляски.

— Марі, місіс Трістер, перепрошую, що мушу відволікатися на такі дрібниці, як ця війна. Я подбав про вашу безпеку і приєднаюсь до вас за вечерею.

Піднявши капелюха із кокардою, він розвернув коня і помчав крізь ліси у супроводі двох десятків кіннотників, чиї коні гриміли копитами позаду.

Коли Кілпатрік вирушив розглянути місцевість, було десь по третій дня, проте під покровом височенних сосен Північної Кароліни здавалося, що вже смеркається. Кілпатріка ці сутінки дратували. Був початок березня, і генералові здавалося дуже типовим для земель клятих конфедератів: темінь спішить запасти якраз тоді, коли нарешті довшають дні. У Нью-Джерсі, де він народився, за кілька миль від океану, зараз сонячний день, а всі смердотливі міазми землі здуваються океанськими бризами. Саме на одному з пляжів Нью-Джерсі він ще хлопчаком відкрив, як насправді виглядають форми жіночого тіла, коли жінки виходили з купалень, а одіж прилипала їм до стегон.