Розділ 4

— Треба тобі знати, мила Цірі, — сказав Ярпен, — що моя бабка зналася на лікуванні, як ніхто. На жаль, вважала вона, що джерелом більшості хвороб є неробство, а неробство краще за все лікується києм. Щодо мене й моєї рідні застосовувала вона ті ліки головним чином профілактично. Лупцювала нас за будь-якої нагоди або й без нагоди. Виняткова вона була яга. А раз, коли ні з того, ні з сього дала мені окраєць хліба зі смальцем і цукром, так мене здивувала, що я вражений випустив той окраєць, смальцем донизу. Ну, а бабця мене відлупцювала, стара мерзотна дірка. А тоді дала мені другий окраєць, от тільки вже без цукру.

— Моя бабця, — Цірі з розумінням кивнула, — також одного разу мене відлупцювала. Різкою.

— Різкою? — засміявся ґном. — Моя одного разу відходила мене держаком від кайла. Ну, але досить спогадів, треба пігулки крутити. Тримай, рви й уминай у кульки.

— Що воно таке? Липне та мажеться… Бу-у-е-е-е… А вже смердить як!

— То спліснявілий хліб з дерті. Досконалі ліки. Зминай кульки. Менші, менші, то ж для чародійки, не для корови. Дай одну. Добре. Тепер обваляємо кульку в медикаменті.

— Бу-у-е-е-е-е!

— Засмерділося? — Ґном наблизив кирпатий ніс до глиняного горнятка. — Неможливо. Давлений часник із гіркою сіллю засмердітися не має права, нехай би й сто років стояв.

— Гидота, бу-у-у-е-е-е. Трісс того не з’їсть!

— Застосуємо метод моєї бабки. Ти затиснеш їй ніс, а я буду пхати пігулки.

— Ярпене, — прошипів Ґеральт, вигулькуючи раптом із темряви з чародійкою на руках. — Бережися, щоб я тобі чогось не увіпхнув.

— Та це ліки! — обурився ґном. — Це допомагає! Пліснява, часник…

— Так, — слабко простогнала Трісс із глибини свого кокону. — Це правда… Ґеральте, це мені справді повинно допомогти…

— Бачиш? — Ярпен штурхнув Цірі ліктем, гордо задираючи бороду й вказуючи на Трісс, що з міною мучениці ковтала пігулки. — Мудра чарівниця. Знає, що добре.

— Що ти кажеш, Трісс? — Відьмак нахилився. — А, розумію. Ярпене, може, ти маєш дягиль? Або шафран?

— Пошукаю, попитаю. Я приніс вам води та трохи їдла…

— Дякую. Але вона передусім потребує відпочинку. Цірі, лягай.

— Зроблю ще компрес для Трісс…

— Я сам зроблю. Ярпене, я хотів би поговорити.

— Ходімо до вогнища. Відшпунтуємо барильце…

— Я хочу з тобою поговорити. Більшої аудиторії мені не потрібно. Скоріше навпаки.