Розділ 4

Відьмак. Кров ельфів

— Саме так і ніяк інакше! — сказав різко. — Дітей вам шкода, а самі ви — наче дитина на цьому світі, мій пане. Замирення з Нільфгардом — то справа крихка, наче яєчна шкаралупка, не сьогодні, так завтра війна може знову початися, а на війні воно по-всякому буває. Якщо нас поб’ють, то як думаєте, що станеться? Скажу вам: вийдуть тоді ельфійські командо з лісів, вийдуть у силі й численності, а ці лояльні зараз же до них приєднаються. Ті ваші лояльні ґноми, ваші приязні половинчики, говоритимуть тоді, думаєте, про мир, про об’єднання? Ні, пане. Вони тельбухи з нас випускатимуть, це їхніми руками Нільфгард із нами розправиться. І потоплять нас у морі, як і обіцяють. Ні, пане, не можна нам із ними цацькатися. Або вони, або ми. Третьої дороги немає в нас!

Двері хати скрипнули, став у них жовнір у закривавленому фартусі.

— Вибачте, що заважаю, — сказав. — Хтой-то з мосьпанства привіз оточку хвору жіночку?

— Я, — сказав відьмак. — А що сталося?

— Дозвольте зі мною.

Вийшли вони на подвір’я.

— Зле з нею, пане, — сказав жовнір, вказуючи на Трісс. — Дав я їй-тко горілки із перцем та селітрою, але не допомогло. Не дуже…

Ґеральт не прокоментував, бо й не було чого коментувати. Чародійка, зігнута й скорчена, власне, являла собою беззаперечне підтвердження, що горілка з перцем і селітрою — це не те, що її шлунок міг би прийняти.

— То може якась зараза бути, — насупився жовнір. — Альбо та, як її там… Зинтерія. Якби-тко воно так по людям розлилося…

— Це чародійка, — запротестував відьмак. — Чародійки не хворіють…

— А й справді, — цинічно втрутився рицар, який вийшов за ними. — Ваша, як бачу, чи не пульсує здоров’ям. Пане Ґеральте, послухайте мене. Жінці потрібна допомога, а ми такої надати їй не можемо. Також я не можу — зрозумійте — ризикувати епідемією серед війська.

— Розумію. Поїду негайно. Не маю вибору, мушу повернути в бік Девона чи Ард Каррайга.

— Далеко не від’їдете. Роз’їзди мають наказ затримувати усіх. Крім того, це небезпечно. Скойа’таелі пішли саме в той бік.

— Справлюся.

— З того, що я про вас чув, — скривив губи рицар, — не сумніваюся, що ви справилися б. Але зважте, що ви не самі. Маєте на шиї важкохвору й того шмаркача…

Цірі, що саме намагалася почистити об щабель драбини замаюшений лайном чобіт, підвела голову. Рицар кашлянув й відвів погляд. Ґеральт усміхнувся легенько. За останні два роки Цірі майже забула про своє походження і майже цілковито позбулася княжих манер і поз, але погляд її, коли вона того хотіла, сильно нагадував погляд бабці. Так сильно, що королева Каланте напевне пишалася б онукою.

— Та-а-ак, про що це я… — зупинився рицар, заклопотано смикаючи пояс. — Пане Ґеральте, я знаю, що вам треба зробити. Їдьте за річку, на південь. Наздоженете караван, що йде шляхом. Ніч незабаром, караван точно на постій стане, наздоженете його до світанку.

— Що воно за караван?

— Не знаю. — Рицар стенув плечима. — Але то не купці й не звичайний обоз. Завеликий у них порядок, вози однакові, закриті… Ніби комірники королівські. Я їх через міст пропустив, бо їдуть шляхом на південь, напевне до бродів на Лікселі.

— Гм-м-м… — задумався відьмак, дивлячись на Трісс. — То було б мені по дорозі. Але чи знайду я там допомогу?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Відьмак. Кров ельфів» автора Анджей Сапковський на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Анджей Сапковський Відьмак. Кров Ельфів

  • Розділ без назви (2)

  • Розділ 1

  • Розділ без назви (4)

  • Розділ 2

  • Розділ без назви (6)

  • Розділ 3

  • Розділ без назви (8)

  • Розділ 4
  • Розділ без назви (10)

  • Розділ 5

  • Розділ без назви (12)

  • Розділ 6

  • Розділ без назви (14)

  • Розділ 7

  • Меч і фехтування у світі відьмака

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи