Розділ «ЧАСТИНА III ТЕМНИЙ ЛІС»

— Та з чого тут захоплюватися? Ти ж працівник розумової праці — куди інтелект подів? Така технологія існувала вже в нашу епоху!

— Ти серйозно, чи що?

— Я в техніці не мастак, але дещо знаю. Коли я працював в поліції, мені одного разу довелося скористатися "жучком", який не потребував батарейок. Знаєш, на чому він працював? На мікрохвильовій радіації, яку випромінювало все навколо. Ось так сьогодні і поширюють електроенергію — хіба що вдосконаленим методом.

Ло Цзи зупинився і надовго втупився на Ши Цяна; а потім підняв очі на пролітаючі вгорі автомобілі. Він згадав про склянку з підігрівом і нарешті зрозумів: це був усього лише бездротовий приймач електроенергії. Підключений до джерела живлення передавач генерував мікрохвилі, які знаходилися в якійсь ділянці електромагнітного спектра. Всередині заданого обсягу виникало електромагнітне поле, а приймачі на різних пристроях і механізмах, оснащені відповідною антеною, забирали з поля енергію. Як і говорив Ши Цян, ця технологія вважалася рядовою навіть двісті років тому. Нею не користувалися тільки з однієї причини: високий відсоток втрат. Вдавалося витягти лише малу частку переданої енергії; більша частина губилася. У ці дні, однак, стабільні та надійні термоядерні генератори виробляли так багато енергії, що втрати бездротової передачі нікого не турбували.

— А що з зерном? Його ж, начебто, синтезують? — запитав Ло Цзи.

— Я б не сказав. Злаки і раніше вирощують з насіння. Але це робиться на фабриках, у величезних баках з живильним середовищем. Рослини генетично змінені; я чув, що виростає тільки колос, без стебла. Через штучне освітлення вони ростуть швидко, а до того ж їх ще й опромінюють стимулюючими променями. Урожай пшениці або рису можна виростити за тиждень. Збоку здається, ніби зерно виробляють машини.

— Он як… — зітхнув Ло Цзи. Рожеві окуляри захоплення спали, і перед його очима постала картина реального світу. Він зрозумів, що навіть в цей чудовий час Софонієми продовжують літати всюди і що наука людства не може зробити жодного кроку вперед. Земна технологія ніколи не перетне риси, проведеної Софоніємами.

— А космічні кораблі, що досягають п'ятнадцяти відсотків від швидкості світла?

— Ну, це правда. Коли військові кораблі збираються на маневри, в небі спалахує крихітне сонце. А їхня зброя… Позавчора я бачив репортаж по телевізору про навчання Азіатського флоту. Вони мазнули лазерною гарматою по цілі розміром з авіаносець. Половина цього залізного корита випарувалася, як шматок льоду. Іншу половину рознесло — тільки бризки полетіли, прямо тобі святковий феєрверк. А ще у них є рейкові гармати, так ті стріляють залізними кулями розміром з футбольний м'яч по сотні в секунду, розганяючи їх до орбітальних швидкостей. За хвилину вони можуть знести цілу гору на Марсі. Нехай навіть у людства і немає вічного двигуна — все одно з такою технологією Земля, само собою, здатна зупинити Трисоляріанський флот.

Ши Цян подав Ло Цзи сигарету і пояснив, як повернути кінчик фільтра, щоб вона загорілася. Друзі закурили і почали спостерігати, як завитки білого диму піднімаються до неба.

— Так чи інакше, хлопець, це хороша епоха.

— Так. Хороші часи.

Не встиг Ло Цзи договорити, як Ши Цян кинувся на нього, і обидва покотилися в траву. Там, де вони тільки що стояли, почувся гуркіт — в парі метрів від них громадилися уламки літаючого автомобіля. Ло Цзи вдарило вибуховою хвилею, над головою пролетіли уламки. Вони знесла половину стоячої неподалік інформаційної панелі; на землю посипалися осколки скла. Поки Ло Цзи залишався лежати з вдареною головою і підбитим оком, Ши Цян схопився і підбіг до місця аварії. Дископодібний корпус розламався і погнувся, але не загорівся, оскільки в машині не було палива. З-під спотвореної машини доносився тріск електричних розрядів.

— В машині нікого немає, - повідомив Ши Цян, коли Ло Цзи, кульгаючи, підійшов до нього.

— Та Ши, ти знову врятував мене, — визнав Ло Цзи, спираючись на плече друга і потираючи забите місце на нозі.

— Цікаво, скільки ще разів мені доведеться це робити? Ти б поводився обережніше та дивився в обидва. — Ши Цян показав на розбитий автомобіль. — Ні про що не нагадує?

Ло Цзи пригадав події двохсотлітньої давності і мимоволі здригнувся.

На одязі підбігаючих до місця аварії перехожих синхронно замерехтіли похмурі картинки. Під рев сирен приземлилися два автомобілі; з них вискочили поліцейські і оточили місце аварії. Їх формений одяг був яскраво-світлим на зразок вогнів аварійних служб, затьмарюючи одяг роззяв. Один офіцер підійшов до Ло Цзи і Ши Цяна; його форма сяяла так, що їм довелося закрити очі.

— Ви стояли прямо на місці падіння автомобіля! Поранень немає? — стурбовано запитав поліцейський. Він, очевидно, здогадався, що перед ним стоять двоє недавно пробуджених, і намагався говорити китайською.

Перш ніж Ло Цзи відповів, Ши Цян вивів офіцера за оточення, подалі від натовпу. Коли вони відійшли, уніформа поліцейського потьмяніла.