Розділ «ЧАСТИНА III ТЕМНИЙ ЛІС»

— Докторе, серед усіх діячів історії, з якими мені довелося зустрітися, у вас найоригінальніше почуття гумору. Це треба ж було додуматися накласти закляття на зірку! Ха-ха-ха!

Ло Цзи стояв на самоті посеред приймальні і мовчки розмірковував про оточуючу його реальність. Відслуживши два століття на посаді рятівника людства, він знову став звичайною людиною. У новому світі його чекало нове життя.

— Тепер, мій хлопчисько, ти плебей! — перервав його роздуми чийсь хрипкий голос. Ло Цзи повернувся до дверей і побачив заходячого Ши Цяна. — Тут від тебе мужик щойно вийшов, він мені і розповів.

Вони радісно обнялися і закидали один одного питаннями. Ши Цяна розбудили два місяці тому. Його вилікували від лейкемії. Лікарі також виявили у нього проблеми з печінкою — ймовірно, через пристрасть Та Ши до випивки. Це вони теж поправили. Обом старим знайомим здавалося, що вони лише недавно розлучилися — не більш, ніж чотири або п'ять років тому, адже в глибокому сні біг часу не відчувається. Зустріч в майбутньому, через дві сотні років, скріпила їх дружбу.

— А я за тобою. Нічого тут розсиджуватися! — Ши Цян дістав з рюкзака купу одягу для Ло Цзи.

— А він не завеликий? — Ло Цзи розглядав поданий йому піджак.

— Ех ти, неук! Я прокинувся на цілих два місяці раніше, так що ти в порівнянні зі мною просто дикун — ні про що не маєш поняття. Давай одягай!

Ши Цян показав йому пару кнопок на сорочці і пояснив, що ними підганяють розмір. Коли Ло Цзи одягнувся, пролунало шипіння, і одяг повільно зменшився, ставши якраз впору. Те ж саме відбулося зі штанами.

— Гей, а ти, часом, не в тому ж одязі, який носив двісті років тому? — запитав Ло Цзи. Він чітко пам'ятав шкіряну куртку, в якій бачив Та Ши останній раз перед глибокого сну. Зараз на тому була точно така ж.

— Майже всі мої шмотки пропали під час Великого розколу. Моїй родині вдалося зберегти один комплект. Але ходити в цьому одязі вже неможливо. У тебе теж повинна залишитися всяка дрібнота з тієї епохи. Коли влаштуєшся, сходиш і забереш. Так, мій хлопчику, коли ти побачиш, як все змінилося, тільки тоді і відчуєш, що двісті років — це немало.

Ши Цян торкнувся чогось на куртці і натиснув. Куртка негайно ж стала сніжно-білою. Текстура натуральної шкіри виявилася всього лише картинкою.

— Просто люблю, коли воно як в старі часи.

— А мій одяг теж може показувати картинки, як у них? — поцікавився Ло Цзи, оглядаючи себе.

— Може, але його треба програмувати, а це ще та морока. Пішли!

Ло Цзи і Ши Цян спустилися на вбудованому в колону ліфті, пройшли через вестибюль дерева і ступили в новий світ.

Коли уповноважений відключив голографічну трансляцію, засідання фактично не закінчилося. Ло Цзи встиг розчути чийсь голос. Це була жінка; Ло Цзи не розчув слів, але всі присутні подивилися в одну і ту ж точку. У цей момент Джонатан погасив екрани. Він напевно теж почув вигук, але після офіційного закриття засідання Ло Цзи, відтепер проста людина без статусу Відвернутих, не мав права бути присутнім на зборах, навіть якщо вони тривали.

Говорила, як виявилося, Кейко Ямасукі:

— Пане голово, я повинна зробити заяву!

— Доктор Ямасукі, ви не Відвернута. Вам дозволили бути присутнім з урахуванням вашого особливого положення, але права на виступ у вас немає, - спинив її голова.

Ніхто з делегатів не виявив до неї інтересу. Вони вставали, збираючись йти. З їх точки зору, весь проект "Відвернутих" був не більше, ніж цікавим історичним курйозом, на який їм довелося витратити час і сили. Але слідуючі слова Кейко, яка звернулася до чоловіка, прикували присутніх до місця: