Розділ «ЧАСТИНА II ЗАКЛИНАННЯ»

— Мене виховали матеріалістом. Я переконаний атеїст. Ви вважаєте, що я здатний так просто взяти і повірити в Бога?

— Звичайно ж ні! — запевнив його Хайнс, роблячи крок вперед. Він вирішив скоріше розставити все по місцях. — Ви повинні знати, що ООН дозволила "запечатувати розум" тільки одним-єдиним твердженням.

Він дістав великий, багато оздоблений червоний альбом, розкрив і пред'явив У Юе. На чорному оксамиті золотою фарбою були надруковані слова з Монумента біля входу в Центр.

— Це Книга Віри. — Хайнс вийняв ще кілька альбомів різного кольору. — Це та ж сама Книга, тільки в перекладі на безліч мов. Містере У, над нашою технологією встановлений пильний нагляд. З міркувань надійності і безпеки слова віри не горять перед добровольцем на екрані. Він їх зачитує з цієї старомодної книги. Оскільки вся процедура побудована на принципі добровільності, кожен кандидат особисто розкриває Книгу Віри, а потім сам натискає кнопку "Пуск" на машині. Перш ніж приступити до запечатування розуму, комп'ютер зажадає триразового підтвердження. Перед кожною процедурою Книгу Віри оглядає комісія з десяти осіб, що призначається з членів Комітету ООН з прав людини та країн — постійних членів СОП. Ця комісія також присутня при кожному запуску апаратури. Так що, сер, ми не можемо вам допомогти. Навіть не думайте — релігійної віри ви тут не знайдете. Заміна одного-єдиного слова в Книзі віри буде злочином.

У Юе покивав головою.

— Тоді мені дуже шкода, що я вас потурбував.

Схоже, гість очікував такого результату. Він розвернувся і попрямував до виходу. Зі спини він виглядав літнім і неприкаяним.

— Йому буде важко все життя, — неголосно, співчутливо сказала Кейко Ямасукі.

— Пане професоре! — гукнув до відвідувача Хайнс, зупиняючи його зовні, за дверима Центру. Промені Сонця язиками полум'я горіли на Монументі віри і відбивалися від вікон будівлі ООН віддалік. Він примружив очі, захищаючи їх від цього полум'я, і сказав У Юе: — Ви, напевно, не повірите, але я мало не зробив прямо протилежне.

На обличчі відвідувача відобразився подив. Хайнс обернувся, переконався, що Кейко за ним немає, дістав з кишені складений папір і розгорнув його перед співрозмовником.

— Я хотів запечатати в своєму мозку ось це. Я, звичайно, сумнівався і в кінці кінців так і не наважився.

На аркуші паперу великими літерами було надруковано:

"Бог мертвий".

— Чому? — запитав У Юе, піднімаючи погляд на Хайнса.

— А хіба не ясно? Хіба Бог не мертвий? Наплювати на всі його плани. Наплювати, чого він від нас хоче.

У Юе деякий час мовчки дивився на Хайнса, потім повернувся і пішов вниз по східцях.

Коли У Юе увійшов в тінь, яку відкидав Монумент Віри, Хайнс знову гукнув:

— Пане професоре, як би я хотів приховати моє презирство до вас! Але в мене не виходить.

Наступного дня нарешті почали з'являтися ті люди, яких Хайнс і Кейко чекали весь цей час. Яскравим сонячним ранком в будівлю Центру увійшли чотири людини — троє європейської зовнішності і одна жінка-азіатка. Молоді, високі і стрункі, рівно крокуючі, вони виглядали впевненими в собі. Однак Хайнс і Кейко помітили дещо знайоме в їх погляді — ту ж меланхолію, те ж замішання, яке напередодні бачили в очах У Юе.

Вони акуратно розклали свої документи на столі. Головний серед них урочисто заявив: