Розділ «ЧАСТИНА II ЗАКЛИНАННЯ»

Зал знову притих. Хайнс відчув, що успіх близький. Він продовжив:

— Я пропоную відкрити доступну всім бажаючим лабораторію по ментальному друку. Вона буде запечатувати одне-єдине твердження — віру в перемогу. Той, хто побажає увірувати в перемогу за допомогою електроніки, зможе абсолютно добровільно прийти в цю лабораторію. Звичайно, все це буде під жорстким контролем.

В дискусії до пропозиції Хайнса додали ще кілька обмежень. Найважливішим з них було те, що запечатування розуму можна буде дозволити тільки військовослужбовцям космічних сил — змиритися з однодумством в армії простіше. Засідання тривало ще вісім годин, тим самим побивши рекорд. Але делегати виробили законопроект; на наступному засіданні його поставлять на голосування. На той час представники постійних членів СОП встигнуть обговорити його зі своїми урядами.

— Чи не слід нам придумати назву для цього проекту? — запитав делегат від США.

— Що якщо назвати його "Центр віри, надії і…" — Делегат від Великобританії вчасно зупинився. У залі засміялися.

— Назвіть його просто "Центр Віри", — цілком серйозно запропонував Хайнс.

Біля входу в Центр Віри поставили невелику копію статуї Свободи. Навіщо — невідомо; можливо, нагадуванням про свободу намагалися відвернути від думок про управління розумом. Але найбільш примітним в ній було злегка змінений вірш біля підніжжя:

А мені віддайте із глибин бездонних

Всіх своїх ізгоїв, люд забитий свій,

Шліть мені знедолених, бездомних,

Втішить їх екрану світ златий! [34]

Поруч зі статуєю встановили чорну гранітну стелу, названу Монументом Віри, і на ній вигравіювали символ віри на різних мовах:

"Людство переможе, захищаючи свій будинок від вторгнення з Трисоляріса. Ворог буде розбитий. Земля залишиться нашою назавжди."

Центр Віри був відкритий вже три дні. Весь цей час Хайнс і Кейко чекали відвідувачів в урочисто оформленому вестибюлі. Невеликий будинок Центру, побудований недалеко від площі Об'єднаних Націй, приваблював туристів. Вони фотографували статую Свободи і Монумент віри, але всередину ніхто не заходив. Здавалося, люди побоювалися наближатися до дверей Центру.

— У мене таке відчуття, ніби ми власники ледь животіючого сімейного магазину, — пожартувала Кейко.

— Моя дорогенька, ця будівля одного разу стане пам'ятником історії, - урочисто запевнив Хайнс.

На третій день, опівдні, хтось нарешті увійшов у двері Центру. Лисий, похмурий чолв'яга середнього віку з труднощами тримався на ногах, і від нього пахло спиртним. Він підійшов до Хайнса з Кейко і язиком, який заплітався, оголосив:

— Я тут, щоб повірити.

— Центр віри обслуговує тільки військовослужбовців космічних сил. Покажіть ваше посвідчення, — поклонившись, попросила Кейко. Хайнс зазначив, що вона веде себе як добре вишколена офіціантка готелю "Токіо Плаза".

Чоловік покопався в кишенях і витягнув посвідчення.