Розділ «ЧАСТИНА II ЗАКЛИНАННЯ»

У той самий момент, коли крижана вода покрила Ло Цзи з головою, він побачив, як нерухомий кристал зірок розколовся. Зоряне небо закрутилося в круговороті і розпалося на звихрені, хаотичні срібні хвилі. Пекучий холод, як удар блискавки, прострілив туман його свідомості, висвітливши все. Він продовжував тонути. Вихори зірок над головою стиснулися в туманну пляму в проломленій ним тріщині. Навколо не залишилося нічого, крім холодної чорнильної темряви, ніби він не тонув у воді, а вистрибнув у морок відкритого космосу.

І посеред цієї мертвої, холодної темряви і самотності Ло Цзи збагнув правду Всесвіту.

Він швидко піднявся до поверхні і виринув, кашляючи і відпльовуючись. Спробував вибратися на лід на край ополонки, але не встиг виповзти і наполовину, як лід обламався. Він знову і знову дерся на лід і провалювався, поступово проламуючи собі дорогу до берега; однак справа йшла повільно, і Ло Цзи почав втрачати сили. Охоронці, звичайно, піднімуть тривогу, але, може статися, занадто пізно, коли він вже потоне або помре від переохолодження. Він стягнув з себе промоклий пуховик, щоб полегшити рухи, і викинув на лід, вирішивши, що так буде легше вибратися. Сил залишилося тільки на одну спробу. Він витратив їх усі, але зумів виповзти з води. Він лежав, розпластавшись усім тілом, і на цей раз лід тримав. Він обережно поповз вперед, наважившись встати на ноги тільки на неабиякій віддалі від ополонки. Тоді він побачив мерехтіння ліхтариків на березі і почув крики.

Він стояв на льоду, і його зуби на холоді вибивали барабанний дріб. Цей холод, здавалося, виходив не від озера і не від пронизливого крижаного вітру, а безпосередньо з космічного простору. Він схилив голову, усвідомлюючи, що з цієї хвилини зірки вже не такі, якими були раніше. Він не наважувався глянути вгору. Рей Діас став боятися Сонця, а у Ло Цзи розвинувся сильний страх перед зірками. Не піднімаючи голови і стукаючи зубами, він сказав собі самому:

— Відвернутий Ло Цзи, я твій Руйнівник.

— Ваше волосся повністю побіліло за ці роки, — сказав Ло Цзи Кенту.

— Значить, сивини мені вже більше не додасться, — сміючись, відповів Кент. У присутності Ло Цзи він завжди носив підкреслено ввічливу маску. Вперше Ло Цзи побачив на обличчі Кента таку щиру посмішку. В його очах він прочитав невисловлене: "Нарешті ти почав працювати!"

— Мені потрібно переїхати в більш безпечне місце, — сказав Ло Цзи.

— Звичайно, докторе Ло. Якісь конкретні побажання?

— Ніяких, крім безпеки. Це місце повинно бути абсолютно безпечним.

— Докторе, абсолютно безпечних місць не буває, але ми підберемо найкращий варіант з усіх можливих. Зобов'язаний вас попередити, що такі укриття завжди знаходяться під землею. І комфорт…

— Комфорт не важливий. Але я вважав би за краще, щоб воно знаходилося в Китаї.

— Безумовно. Я негайно цим займуся.

Коли Кент вже збирався йти, Ло Цзи зупинив його. Вказуючи в вікно на сад Едему, тепер повністю вкритий снігом, він попросив:

— Скажіть, як називається це місце? Мені буде його не вистачати.

Ло Цзи провів більше десяти годин у дорозі, під посиленою охороною, перш ніж досяг місця призначення. Вийшовши з машини, він відразу зрозумів, де знаходиться. Саме тут, в просторому невисокому залі, схожому на підземний гараж, п'ять років тому почалося його нове фантастичне життя. Тепер, після п'яти років солодких мрій, що перемежовувалися з кошмарами, він повернувся туди, звідки почав.

Його зустрічав Чжан Сян. Це був той молодий чоловік, який разом з Ши Цяном проводжав його п'ять років тому. Зараз він, помітно подорослішавши за ці роки, керував охороною.

Ліфт як і раніше керувався озброєним солдатом — звичайно не тим, що раніше, але все одно у Ло Цзи потепліло на душі. Ліфт старого зразка замінили новим, повністю автоматичним, що не вимагав ліфтера. Солдат просто натиснув кнопку "-10", і ліфт поїхав вниз.

Підземну базу недавно відремонтували. Повітроводи вентиляції в коридорах прикрили фальшпанелями, стіни виклали керамічною плиткою; всі старі гасла цивільної оборони зникли.

Квартира Ло Цзи займала повністю десятий підземний поверх. У комфорті вона безумовно поступалася дому, з яким він щойно розлучився, але зате була обладнана всіма необхідними засобами зв'язку та комп'ютерами. У кімнаті нарад була встановлена система відеозв'язку. Ні дати ні взяти бойовий командний центр.