Розділ «ЧАСТИНА II ЗАКЛИНАННЯ»

— Вони хотіли видати вбивство за нещасний випадок, щоб не привертати уваги. У них майже вийшло. В той день в місті сталася п'ятдесят і одна аварія, п'ятеро загинули. Але наш агент, впроваджений в ОЗТ, надав інформацію, що ОЗТ чигало саме на вас. Найтривожніше те, що наказ прийшов з Трисоляріса і був переданий Евансу Софонієм. На сьогоднішній день це єдине замовлене ними вбивство.

— Мене? Трисоляріс хоче вбити мене? Чому? — У Ло Цзи знову закрутилася голова.

— Я не знаю. Тепер ніхто не знає. Еванс, можливо, знав, але він мертвий. Мабуть, саме він і зажадав замаскувати вбивство під нещасний випадок, що тільки підкріплює нашу впевненість у вашій значимості.

— Значимості? — Ло Цзи похитав головою і криво посміхнувся. — Подивіться на мене. Хіба я схожий на людину з незвичайними здібностями?

— У вас їх немає, так що навіть не думайте про це, — відрізала Сей. — Подібні думки лише заведуть вас на невірний шлях. У вас не було суперздібностей, коли ви раніше займалися своїми дослідженнями. Ви не маніпулювали надприродними силами, не демонстрували неймовірних технічних навичок в межах відомих нам законів природи. Принаймні, такі факти нам не відомі. Те, що Еванс наказав прибрати вас непомітно, також підтверджує цей висновок, оскільки доводить: те, що можете робити ви, можуть робити і інші люди.

— Чому ж ви раніше не сказали мені про це?!

— Тому що побоювалися вплинути на ці ваші внутрішні ресурси. Ми дуже мало знаємо. Тому вирішили, що буде краще дозволити подіям розвиватися природним чином.

— Одного разу у мене виник намір попрацювати в галузі космічної соціології, тому що…

У цей момент слабкий голосок всередині Ло Цзи нагадав: "Ти Відвернутий!" Він ніколи раніше не чув цього голосу. Він також почув ще один нібито неіснуючий звук: дзижчання кружляючих навколо нього Софоніємів. Йому навіть здалося, що він бачить тьмяні вогники, схожі на світлячків. Вперше він повівся як Відвернутий, перервав репліку на півслові і запитав:

— Це важливо?

Сей похитала головою:

— Напевно ні. Наскільки нам відомо, це всього лише тема досліджень, над якою ніхто не працював, не кажучи вже про результати. Крім того, якби ви навіть вели дослідження, ми не очікували б від вас більш цінних результатів, ніж від інших вчених.

— Це ще чому?

— Докторе Ло, якщо вже ми говоримо відверто… Як на мене, як вчений ви не відбулися. Ви ведете дослідження не тому, що жадаєте відкриттів, не тому, що відчуваєте необхідність цієї роботи і відповідальність за результати, а просто заради заробітку.

— Хіба це не звичайне явище в наші дні?

— У цьому немає нічого поганого, але ви ведете себе не так, як належить серйозному, цілеспрямованому вченому. Ваші дослідження були чисто утилітарними; ваші методи служили лише вашим інтересам; ви прагнули до дешевих сенсацій, і не раз присвоювали гроші, виділені на дослідження. За характером ви безвідповідальний цинік, і покликання вченого викликає у вас лише глузування. Нам добре відомо, що вас не хвилює доля людської раси.

— І тому ви вдалися до ницих методів, щоб змусити мене робити те, що вам потрібно. Ви завжди зневажали мене. Адже зневажали ж?

— У звичайній ситуації такій людині, як ви, ніколи б не доручили настільки відповідального завдання. Але в даному випадку є одна суттєва деталь: Трисоляріс вас боїться. Дізнайтеся, чому. Станьте ніби своїм власним Руйнівником.

Сказавши все, що хотіла, Сей зійшла з ганку, сіла в очікуючий її автомобіль і розчинилася в імлі дощу.

Ло Цзи довго залишався на ганку, втративши відчуття часу. Поступово дощ припинився і піднявся вітер. Він прогнав хмари з нічного неба, і стало видно гори. Яскравий повний місяць залив світ сріблястим світлом.