Розділ «ЧАСТИНА II ЗАКЛИНАННЯ»

Він схопився з ліжка і побіг в дитячу. У кімнаті неяскраво світила лампа, але Сясі там не було. На її акуратно заправленому ліжечку лежала одна з картин Чжуан Янь, їхня улюблена. Вона була майже порожньою і видали виглядала як чистий аркуш паперу. Поблизу можна було розглянути тонкі очеретини в лівому нижньому кутку, а в правому верхньому — обриси відлітаючого гусака. У центрі картини виднілися дві крихітні людські фігурки. Але тепер до картини був доданий текст:

"Моя любов, ми чекаємо тебе на порозі Судного дня".

Рано чи пізно це повинно було статися. Хіба може таке чудове, чарівне життя тривати нескінченно? "Це повинно було статися, так що без паніки. Твоя психіка до цього готова", — твердив собі Ло Цзи. І все ж у нього закрутилася голова. Він взяв картину і побрів в вітальню. Ноги тремтіли, і йому здавалося, ніби він не йде, а пливе над підлогою.

Порожня вітальня, занурена в напівтемряву, освітлювалася лише мерехтливим попелясто-червоним жаром в каміні, здавалася примарною, хиткою, і пливла, немов танучий лід. За вікном не припинявся дощ. Під цей шелестячий звук Вона вийшла з його мрії в реальність п'ять років тому. А тепер повернулася у мрію, забравши з собою їхню дочку.

Ло Цзи схопився за телефон, щоб подзвонити Кенту, але тут почув тихі кроки зовні. Це були кроки жінки, але не Чжуан Янь. Він кинув трубку і підбіг до дверей.

Ло Цзи відразу упізнав тонку фігуру, що стояла на ганку під дощем, хоча розрізняв лише нечіткий силует.

— Здрастуйте, докторе Ло, — звернулася до нього Генеральний секретар Сей.

— Здрастуйте… Де мої дружина і дочка?

— Вони чекають вас на порогзі Судного дня, — відповіла вона, цитуючи слова на картині.

— Чому?

— Так вирішив СОП, щоб ви могли працювати і виконувати свої обов'язки Відвернутого. Їм не заподіють шкоди; діти переносять гібернацію легше, ніж дорослі.

— Ви їх викрали! Це злочин!

— Ми нікого не викрадали.

Серце Ло Цзи впало, коли він усвідомив прихований сенс відповіді Сей. Але, не бажаючи примиритися з реальністю, він постарався витіснити ці думки з голови.

— Я ж сказав, що їх присутність тут — частина плану!

— СОП провів ретельне розслідування і встановив, що вони не є частиною плану. Тоді Рада прийняла заходи до того, щоб повернути вас до роботи.

— Навіть якщо це не викрадення, ви забрали мою дитину без моєї згоди. Це незаконно! — Потім він зрозумів, кого мав на увазі під словом "ви" і його серце знову затремтіло. Він безсило притулився до колони позаду.

— Ми діяли в рамках допустимого. Не забувайте, докторе Ло, що і цей будинок, і всі інші ресурси, які вам надані, не підпадають під наявне законодавство. Закон виправдовує дії ООН під час кризи.

— Ви як і раніше працюєте на ООН?

— Так.