Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

— Вали далі.

Ло Цзи подолав своє недавнє замішання і розговорився. Він розповів, як вона вперше зустрілася йому в бібліотеці; як з'явилася в аудиторії під час лекції; як вони сиділи перед уявним каміном в його гуртожитку, як дивилися на вогонь крізь пляшку з вином… Він із задоволенням розповів про їх поїздки, згадуючи кожну дрібницю: поля після снігопаду, місто і селище під синім небом, гори, які грілися на сонці, ніби літні селяни, і вечір біля вогнища при підніжжі гори…

Коли він закінчив, Ши Цян погасив сигару:

— Ну, мабуть, вистачить. Спробую вгадати решту, а ти скажеш, чи я правий.

— Дуже добре!

— Освіта: вона, як мінімум, бакалавр, але ще не доктор наук.

Ло Цзи кивнув:

— Так Так! Вона багато знає, але вченим сухарем її назвати не можна. Знання лише загострюють її чутливість до життя і до світу.

— Вона, ймовірно, народилася у високоосвіченій сім'ї і жила життям не дуже багатим, але більш облаштованим, ніж більшість. Дитиною вона користувалася любов'ю батьків, але не спілкувалася з оточуючими — зокрема, з людьми нижчого соціального стану.

— Вірно, абсолютно вірно! Вона ніколи не розповідала мені про сім'ю, навіть про себе, але я думаю, що так воно і було.

— Тепер поправ мене, якщо якесь із моїх припущень виявиться невірним. Їй подобається носити… як би це сказати… простий, елегантний одяг — трохи простіший, ніж у інших дівчат її віку. — (Ло Цзи раз по раз захоплено кивав.) — Але завжди у неї є щось біле, наприклад, блузка або комір, що різко виділяються серед темних кольорів решти одягу.

— Та Ши, ви… — почав Ло Цзи, слухаючи Ши Цяна із захопленням в очах.

Не звертаючи уваги, Ши Цян продовжував:

— Нарешті, вона невисока, зростом десь під сто шістдесят сантиметрів. Статура у неї… Ну, словом, вона тоненька — вітер повіє і понесе. Пропорційна, так що враження це не псує… Я можу продовжити. Ну що, не сильно помиляюсь?

Ло Цзи був готовий впасти перед Ши Цяном на коліна:

— Та Ши, я схиляюся перед вами. Ви — втілення Шерлока Холмса!

Ши Цян встав:

— Тепер піду підготую фоторобот на комп'ютері.

Пізніше того ж вечора він прийшов з комп'ютером до Ло Цзи. Коли портрет жінки з'явився на екрані, Ло Цзи втупився на нього і застиг, мов зачарований. Ши Цян, мабуть, цього очікував. Він витягнув чергову сигару зі скриньки на камінній полиці, обрізав і розкурив. Після кількох затяжок повернувся до столу і виявив, що Ло Цзи як і раніше витріщається на екран.

— Якщо щось не так, скажи — я поправлю.