Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

— Гаразд.

— Що?

— Я сказав, добре, я пошукаю, якщо ти опишеш, як вона виглядає.

— Вона… ну… вона азіатка, скажімо, китаянка. — Ло Цзи взявся за папір і олівець. — Обличчя в неї ось таке… а ніс такий… а рот… Ось прокляття, ну не вмію я малювати! А очі… чорт, як я намалюю її очі? У вас є програма, за допомогою якої можна вибрати лице і підібрати очі, і ніс, і все інше, за описом свідка?

— Звичайно. У мене є така на ноутбуці.

— Тоді діставайте, і почнемо малювати!

Ши Цян розтягнувся на дивані і влаштувався зручніше.

— Ні до чого. Не потрібно її малювати. Давай словами. Залиш її зовнішній вигляд на потім; спочатку розкажи, що вона за людина.

В душі Ло Цзи загорівся вогонь. Він встав і почав неспокійно походжати перед каміном.

— Вона… як би це сказати? Вона прийшла в цей світ як лілія, яка виросла на купі сміття. Вона чиста і ніжна, і ніщо навколишнє не може її заплямувати. Але воно може їй зашкодити. Так, все навколишнє може заподіяти їй шкоду! Вашою першою думкою, коли ви її побачите, буде бажання її захистити. Ні, не так — піклуватися про неї, дати їй зрозуміти, що готові заплатити будь-яку ціну, щоб захистити її від грубої, жорстокої реальності. Вона… вона настільки… Ех, у мене язик заплітається… Не можу нічого толком пояснити!

— Це вже як водиться, — сказав, сміючись, Ши Цян. Його сміх, який здавався грубим і дурним, коли Ло Цзи почув його вперше, тепер здавався повним мудрості; він заспокоїв його. — Але все сказано досить ясно.

— Гаразд. Тоді я продовжу. Вона… Але що я кажу? Що б я не сказав, я не можу пояснити, якою вона бачиться моєму серці! — Ло Цзи розлютився і, схоже, зібрався вирвати своє серце і пред'явити Ши Цяну для огляду.

Ши Цян жестом зупинив його.

— Неважливо. Просто розкажи, що відбувається, коли ви разом. Чим докладніше, тим краще.

Очі Ло Цзи розкрилися в подиві.

— Звідки ви знаєте про… ну, про те, що ми разом?

Ши Цян знову розсміявся. Потім він подивився на всі боки:

— Тут, бува, не знайдеться якихось сигар?

— Знайдеться! — Ло Цзи схопив з камінної полиці красиву дерев'яну скриньку, вийняв товсту сигару "Давідофф" і обрізав її кінчик ще більш елегантною гільотинкою. Потім передав сигару Ши Цяну і розпалив її спеціальною кедровою паличкою.

Ши Цян пахнув димом і задоволено кивнув: