Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

Чжан Юаньчао проігнорував його і почав повертатися, щоб попрямувати назад, усім своїм видом кажучи "Не твоя справа".

— Ось поглянь, — Ян Цзіньвень всунув йому в руки газету. — Сьогоднішня.

Перед очима Чжан Юаньчао з'явився набраний великим шрифтом заголовок:

СПЕЦІАЛЬНА СЕСІЯ ООН СХВАЛЮЄ РЕЗОЛЮЦІЮ 117 І ОГОЛОШУЄ ЕСКАПІЗМ ПОЗА ЗАКОНОМ

Чжан Юаньчао уважно прочитав початок статті під заголовком.

Переважною більшістю голосів спеціальна сесія Генеральної асамблеї ООН прийняла резолюцію, що оголошувала ескапізм порушенням міжнародних законів. Резолюція в різких виразах засудила розкол і хвилювання, які розпалив в суспільстві ескапізм, і представила його в очах закону як злочин проти людства. Резолюція закликала держави — члени ООН до швидкого ухвалення законодавства для припинення ескапізму.

Китайський делегат в своїй заяві повторив позицію свого уряду по ескапізму і повідомив, що Китай повністю підтримує резолюцію ООН номер 117. Він передав обіцянку китайського уряду негайно почати роботу над законодавством і вжити ефективних заходів щодо припинення його розповсюдження. Він завершив свій виступ словами: "Нам потрібно цінувати єдність і солідарність міжнародної спільноти в ці кризові часи і підтримати запропонований спільнотою принцип рівних прав на виживання для всього людства. Земля — наш спільний дім, і ми її не покинемо".

— Чому… чому вони це зробили? — затинаючись, пробелькотів Чжан Юаньчао.

— А хіба не зрозуміло? Подумай трохи, і ти зрозумієш, що Вихід був неможливий з самого початку. Основне питання: хто полетить, а хто залишиться? Це не просто нерівність, це питання виживання. Неважливо, хто полетить — еліта, багаті, чи прості люди. Якщо когось кинуть, це буде означати крах людської системи цінностей, всієї суми людської етики. У дотриманні прав людини і рівноправності глибоке коріння. Нерівність у виживанні — це найгірший вид нерівності. Ні окремі люди, ні цілі народи, яких збираються залишити за кормою, ні за що не сидітимуть на місці і не будуть чекати смерті, якщо інші можуть врятуватися. Почнуться серйозні зіткнення між обома сторонами; світ буде вкинутий в хаос — і тоді ніхто не полетить. Резолюція ООН цілком розумна. Скільки ти витратив, Лао Чжан?

Чжан Юаньчао схопився за телефон. Він подзвонив Ши Сяомінь, але номер не відповідав. Під ним підкосилися ноги; він сповз по стіні і сів на підлогу. Він витратив 400 000 юанів [9].

— Дзвони в поліцію! Цей хлопчисько Ши дечого не знає: у Лао Мяо є робочий телефон його батька. Нікуди цей шахрай не дінеться!

Але Чжан Юаньчао лише застиг на місці, хитаючи головою. А потім, зітхнувши промовив:

— Гаразд, його ми знайти можемо. Але грошей вже й слід прохолов! Що я скажу своїй родині?

Почувся дитячий плач, а потім медсестра викрикнула:

— Номер дев'ятнадцять, хлопчик!

Чжан Юаньчао поспішив до кімнати очікування, забувши про все інше.

За ті півгодини, що вони провели в кімнаті очікування, народилися десять тисяч немовлят. Їх спільний плач був як гігантський хор. Золотий вік, добрі часи, які почалися в 1980-х і тривали аж до кризи, залишилися в минулому. Попереду чекали роки випробувань.

Ло Цзи знав тільки те, що його замкнули в маленькій кімнатці в підвалі. Підвал був глибоким; спуск на ліфті зайняв багато часу, поки застарілий механізм з ручним управлінням не відрахував десять поверхів вниз. Десять поверхів! Він знову оглянув кімнату. Постіль на одного, проста обстановка, і старий дерев'яний письмовий стіл створювали враження, що це приміщення охорони, а не камера для ув'язнених. Ясно, що тут давно ніхто не жив. До кімнати принесли свіжу постільну білизну, але меблі залишилися брудними і пахли пилом.

Двері відчинилися, і увійшов присадкуватий чоловік середнього віку. Він втомлено кивнув Ло Цзи.

— Докторе Ло, я прийшов скласти вам компанію. Ви недавно прибули, так що навряд чи вже лізете на стінку.