Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

— Зроби голосніше, — попросив він. Без ніжного звернення його слова прозвучали сухо, але зараз йому було не до того.

— Можна подумати, що тобі й справді цікаво. — Вона сиділа і розчісувала волосся. Звуку вона так і не додала.

Ло Цзи простягнув руку до столика, взяв сигарети і запальничку і закурив. Висунувши ноги з-під рушника, він із задоволенням поворушив пальцями.

— Ви тільки подивіться на нього! І він ще називає себе вченим! — Вона спостерігала за ним в дзеркалі.

— Молодим ученим, — поправив він, — у якого не бозна скільки досягнень. Але це тому, що я ледар. У мене насправді багато ідей. Іноді я за одну мить можу зрозуміти те, на що у інших йде все життя. Віриш чи ні, одного разу я мало не став знаменитістю!

— Через ту "субкультуру", яку ти вивчав?

— Ні, не через неї. Тоді я працював ще над одним проектом. Я заснував космічну соціологію.

— Що?

— Це соціологія інопланетян.

Вона захихотіла, відклала гребінець і взялася за макіяж.

— Хіба ти не знаєш, що багато вчених жадають слави? Ось і я міг стати зіркою.

— Вчених, які вивчають інопланетян, сьогодні хоч греблю гати.

— Це сталося тільки після того, як вся ця нісенітниця полізла, — Ло Цзи вказав на телевізор. На екрані показували великий стіл і засідаючих за ним людей. Щось аж надто довго вони мусолять цей сюжет. Пряма трансляція, чи що? — Раніше вчені не вивчали інопланетян. Вони здобули собі славу, копаючись в купах старих паперів. Але потім публіці набридла ця культурна некрофілія "старої гвардії"; я з'явився якраз в цей час. — Він простягнув оголені руки до стелі. — Космічна соціологія, інопланетяни і безліч інопланетних рас. Більше, ніж людей на Землі — десятки мільярдів! Ведучий тієї телепрограми — "Аудиторія" — хотів, щоб я взяв участь в декількох передачах, потім це сталося насправді, а потім… — Він намалював пальцем коло у повітрі і зітхнув.

Вона не дуже прислухалася, читаючи субтитри на екрані телевізора.

— "Ми не виключаємо жодних варіантів щодо ескапізму…" — що це значить?

— Хто виступає?

— Схоже, що Карнов.

— Він каже, що потрібно боротися з ескапізмом так само жорстко, як і з ОЗТ, і що будь-кого, хто будує Ноїв ковчег, потрібно тріснути ракетою по голові.

— Це й справді звучить жорстко.

— Ні, - запевнив її Ло Цзи. — Це наймудріша стратегія. Я вже давно це зрозумів. І навіть якщо справа не дійде до бомб, все одно ніхто нікуди не полетить. Ти читала книгу Лян Сяошена "Тонуче місто"?