Розділ 5 Дистанційне керування

— А чому саме латинська? — спитав я. — Чому не скористатися англійською, або не вигадати власні слова?

— Lux — закляття, яке ти щойно робив — є тим, що ми звемо формою, — сказав Найтінґейл. — Кожна з базових форм, яким ти навчишся, має власну назву: Lux, Impello, Scindere, тощо. Коли доведеш їх до автоматизму, зможеш комбінувати їх, створюючи складні закляття; так само, як складаєш зі слів речення.

— Це як ноти? — спитав я.

Найтінґейл усміхнувся.

— Саме так, як ноти, — сказав він.

— То чому б не користатися нотами?

— Тому що в головній бібліотеці є тисячі книг про те, як робити магію, і всі вони користуються стандартними латинськими формами.

— Напевно, це Сер Ісак вигадав? — спитав я.

— Вперше форми описані в «Principia Artes Magicis», — сказав Найтінґейл. — Але впродовж років були зміни.

— А хто робив ці зміни?

— Ті, кому завжди кортить поекспериментувати, — сказав Найтінґейл. — Такі, як ти, Пітере.

Отже, як і решта інтелектуалів сімнадцятого сторіччя, Ньютон писав на латині, бо це була міжнародна мова науки, філософії та, як я дізнався пізніше, дорогої порнографії. Я спитав, чи не існує перекладів.

— «Artes Magicis» не перекладали, — сказав Найтінґейл.

— Бо не можна простолюду магії вчитися, так?

— Так, — сказав Найтінґейл.

— Дайте-но вгадаю, — сказав я. — У тих книжках, там не тільки форми, там усе написано латиною?

— За винятком того, що написано грецькою або арабською, — сказав Найтінґейл.

— А скільки часу потрібно для вивчення всіх форм? — спитав я.

— Десять років, — сказав Найтінґейл. — Якщо не зволікатимеш.

— Тоді я починаю тренуватися негайно.