Розділ 5 Дистанційне керування

— Ви чули? — спитав я Найтінґейла.

— Ні, — сказав він. — І ти нічого не чув.

Стривожені сусіди почали вибігати, щоб подивитися, що відбувається, але Найтінґейл показав їм своє посвідчення.

— Не турбуйтеся, ми перевірили: всередині нікого не було, — сказав він. — Пощастило, що ми саме поруч проходили.

Перша пожежна машина зупинилася біля нас менше, ніж через три хвилини, і нас прогнали від будинку. З точки зору пожежників, під час пожежі люди діляться на два типи: жертви та завади, і якщо ви не хочете потрапити до однієї з цих категорій, краще відійдіть.

Потім з'явився Френк Кефрі. Він привітався кивком голови з Найтінґейлом і пішов до головного пожежника по рапорт. Найтінґейлові не треба було пояснювати мені, що має бути далі: коли вогонь погасять, Френк, як пожежник-слідчий, огляне залишки та заявить, що причиною пожежі було щось звичайне, а докази, які суперечитимуть цьому, знищить. Безсумнівно мала бути й домовленість про те, що робити з тілами в підвалі, і вся ця пригода вважатиметься пересічним займанням житлового будинку. Напевно, проблеми з електрикою; пощастило, що нікого не було вдома; добре, коли в домі є детектор диму.

Ось так ми, пані та панове, розбираємося з вампірами в старому місті Лондоні.

Важко описати відчуття успіху. Ще до того, як мені вперше вдалося скористатися магією, я відчував, що повільно наближаюся до цього. Неначе двигун, який ледь обертається холодного ранку, щось неначе чіплялося за мої думки. Через годину тренування я зупинився, глибоко вдихнув і розкрив руку.

І вона з'явилася — розміром з кульку для гольфу й сліпуча, як сонце — сфера зі світла.

І тоді я дізнався, чому Найтінґейл наполягав на тому, щоб під час мого тренування поруч була наповнена раковина. На відміну від його сфери світла, моя була жовта й випромінювала тепло, багато тепла. Мені обпекло долоню, я закричав і сунув руку в раковину. Сфера зашкварчала й погасла.

— Що, долоню обпік? — спитав Найтінґейл. Я не почув, коли він зайшов.

Я вийняв руку з води й оглянув її. Шкіра на долоні почервонішала, але на позір не було нічого серйозного.

— У мене вийшло, — сказав я.

Я не міг повірити: я створив справжню магію. Це був не просто фокус Найтінґейла.

— Повтори, — сказав він.

Цього разу я тримав руку прямо над раковиною, сформував подумки ключ і розкрив руку.

Нічого не трапилося.

— Не думай про біль, — сказав Найтінґейл. — Знайди ключ і повтори.

Я пошукав ключ, відчув, як двигун заводиться й розкрив долоню, щоб відпустити зчеплення.

Я знову обпікся, але цього разу сфера була вже не така гаряча, а долоня була ближче до води. Але я все одно подивився на руку: цього разу вже точно пухирі будуть.