Розділ 7

— Ви лише десять днів тому вийшли зі шпиталю, — нагадав Майло з докором. — Не можна втікати до шпиталю щоразу, коли трапляється щось таке, що вам не подобається. Ні, найкраще — літати на завдання. Це наш обов’язок.

Непохитне сумління Майла не дозволило йому позичити навіть пакуночок фініків без кісточок того дня, коли в Маквота вкрали простирадло, бо харчі в їдальні все ще були державним майном.

— Але я можу позичити їх у вас, — пояснив він Йосаріану, — адже всі ці фрукти ваші, якщо ви отримали їх від мене згідно з листом лікаря Деніки. Ви можете розпоряджатися ними, як забажаєте, навіть продати їх за добрі гроші замість роздавати задарма. А хочете, будемо торгувати разом?

— Ні.

Майло відступився.

— Тоді позичте мені один пакунок фініків, — попросив він. — Я вам їх поверну. Присягаюся, що поверну, і для вас щось трохи накину.

Майло дотримав свого слова і вручив Йосаріанові чверть жовтого простирадла Маквота, коли повернувся з нерозпечатаним пакунком фініків і усміхненим злодюжкою-ласуном, який вкрав це простирадло з намету Маквота. Клапоть простирадла тепер належав Йосаріану. Він заробив його, коли приліг подрімати, хоч і не зрозумів, яким чином. Маквот також не зрозумів.

— Що це таке? — скрикнув Маквот, спантеличено вирячившись на відірвану половину свого простирадла.

— Це половина простирадла, яку викрали сьогодні вранці з вашого намету, — пояснив Майло. — Б’юсь об заклад, що ви цього навіть не помітили.

— Навіщо комусь красти півпростирадла? — здивувався Йосаріан.

Майло захвилювався.

— Ви не розумієте, — запротестував він. — Він вкрав ціле простирадло, а я виміняв його на пакунок фініків без кісточок, які ви вклали у справу. Тому чверть простирадла — ваша. Ви маєте дуже гарний прибуток від своєї інвестиції, тим більше що й фініки знову ваші, — далі Майло звернувся до Маквота: — Половина простирадла ваша, тому що ви були його першим власником, і я справді не розумію, на що ви скаржитесь, адже ви не отримали б жодного клаптя, якби ми з капітаном Йосаріаном не втрутились заради ваших інтересів.

— Хто скаржиться? — вигукнув Маквот. — Я лише намагаюся з’ясувати, що мені робити з половиною простирадла.

— Багато що можна зробити з половиною простирадла, — запевнив його Майло. — Іншу чверть простирадла я відкладаю для себе як винагороду за підприємливість, працю та ініціативу. Розумієте, вона не для мене, а для синдикату. Ви те саме можете зробити з половиною простирадла. Вкласти в синдикат і чекати на прибуток.

— Який синдикат?

— Синдикат, який я збираюсь заснувати, щоб я міг нагодувати вас так, як ви того заслуговуєте.

— Ви хочете заснувати синдикат?

— Так, хочу. Але точніше, торговицю. Ви знаєте, що таке торговиця?

— Це місце, де ви щось купуєте, так?

— І продаєте, — поправив Майло.