Розділ 7

— Це значить, що краще не стане...

— Боюсь, не розумію.

— ...поки не погіршає. Тепер розумієте?

— Так, тепер ясно. Але, боюсь, не розумію.

— Ну, нехай це вас не турбує. Нехай турбує лише мене. Бачите, в мене не зовсім хвора печінка. У мене просто симптоми. У мене синдром Ґарнета-Фляйшекера.

— Ясно, — сказав Майло. — А що таке синдром Ґарнета-Фляйшекера?

— Хвора печінка.

— Ясно, — сказав Майло і став потирати чоло з таким виглядом, ніби його мучить якийсь гострий внутрішній біль, який от-от має відійти. — У такому разі, — нарешті промовив він, — думаю, вам треба бути дуже обережним з їжею.

— Справді, дуже обережним, — погодився Йосаріан. — Справжній синдром Ґарнета-Фляйшекера не так часто трапляється, і я не хочу його позбутися. Ось чому я ніколи не їм фруктів.

— Тепер ясно, — сказав Майло. — Фрукти шкідливі для печінки?

— Ні, фрукти корисні для печінки. Саме тому я їх ніколи не їм.

— Тоді що ж ви з ними робите? — поцікавився Майло, вперто силкуючись розібратися в цій заплутаній ситуації, він врешті випалив запитання, що обпікало йому губи. — Продаєте?

— Я їх роздаю.

— Кому? — скрикнув Майло голосом, надламаним від переляку.

— Усім, хто хоче, — гаркнув у відповідь Йосаріан.

Майло жалібно зойкнув і відсахнувся, намистинки поту раптово вкрили його сполотніле обличчя. Здригаючись усім тілом, він розгублено засмикав жалюгідні вусики.

— Велику частину я віддаю Данбарові, — вів далі Йосаріан.

— Данбарові? — скрушно перепитав Майло.

— Так. Данбар може з'їсти стільки фруктів, скільки влізе, і це йому не піде на користь. Я просто залишаю відкриту коробку ось там, і всі, хто хочуть, можуть пригощатись. Аарфі приходить по чорнослив, бо каже, що в їдальні дають замало. Ви розберіться з цим, як буде час, бо мені не подобається, що Аарфі тут постійно вештається. Коли запаси закінчуються, я просто прошу капрала Снарка їх поповнити. Нейтлі також завжди бере з собою купу фруктів, коли летить до Рима. Там він закохався в одну повію, яка мене ненавидить і зовсім байдужа до нього. В неї є молодша сестра, яка завжди скаче до них у ліжко, а живуть вони в квартирі зі старим дідом і бабою і купою інших дівчаток з гарними тугими стегнами, які постійно крутяться довкола. Нейтлі бере для них цілу коробку.

— Він їх там продає?