Розділ 2

— Еплбі тут навіть немає, — тріумфально зауважив Йосаріану Клевінджер.

— Хтось щось казав про Еплбі? — поцікавився Йосаріан.

— Полковника Каткарта тут також немає.

— А хто що сказав про полковника Каткарта?

— Тоді якого сучого сина ти вчепився?

— А який сучий син тут є?

— Я не хочу сперечатися з тобою, — вирішив Клевінджер. — Ти сам не знаєш, кого ненавидиш.

— Того, хто намагається мене отруїти, — відказав Йосаріан.

— Ніхто не намагається тебе отруїти.

— Вони двічі отруювали мою їжу, хіба ні? Хіба вони не підсипали отруту під Феррарою, а вдруге — під час Величезної облоги Болоньї?

— Вони всім підсипали отруту, — пояснив Клевінджер.

— А яка різниця?

— І це навіть не отрута була! — палко вигукнув Клевінджер, нервуючи тим більше, чим більше заплутувався.

Скільки Йосаріан себе пам’ятає, з терплячою посмішкою пояснив він Клевінджеру, завжди хтось замишляв його вбити. Бо є люди, яким він до вподоби, а є ті, яким не до вподоби, і ті, другі, його ненавидять і шукають нагоди вбити. Його ненавиділи за те, що він був асирійцем. Але вони його не чіпали, розказував він Клевінджеру, бо він має здоровий дух у здоровому тілі і сильний, як бугай. Його не могли зачепити, бо він Тарзан, Мандрейк, Флеш Ґордон. Він — Біл Шекспір. Він — Каїн, Улісс, Летючий Голландець; він — Лот у Содомі, печальна Дейрдре, Суїні серед солов'їв. Він — чудодійний складник Зет-247. Він...

— Божевільний! — перебив його Клевінджер з вереском. — Ось ти хто! Божевільний!

— ...неосяжний. Я справжній, громоподібний, кришталево чесний, трирукий молодчага. Я правдивий супрамен.

— Супермен? — закричав Клевінджер. — Супермен?

— Супрамен, — виправив його Йосаріан.

— Гей, хлопці, перестаньте, — знічено попросив Нейтлі. — Усі на нас дивляться.

— Ти божевільний, — кричав у нестямі Клевінджер, аж сльози набігли йому на очі. — У тебе комплекс Єгови.