Капелан знову заворушився. Він кілька разів роззирнувся, тоді втупив очі в стелю, а відтак у підлогу. Він глибоко вдихнув.
— Лейтенант Нейтлі передає вітання, — сказав він.
Йосаріану було прикро чути, що в них є спільний знайомий. Здається, в них з'явилася тема для розмови.
— Ви знаєте лейтенанта Нейтлі? — спитав він із жалем.
— Так, я досить добре знаю лейтенанта Нейтлі.
— Він трохи недоумкуватий, правда?
Капелан зніяковіло усміхнувся:
— Боюсь, не можу цього стверджувати. Я не знаю його настільки добре.
— Можете повірити мені на слово, — сказав Йосаріан. — Він дурноголовий, як усі.
Капелан завис у важкій мовчанці, а тоді порушив її різким запитанням:
— Ви капітан Йосаріан, так?
— Нейтлі не пощастило від самого початку. Він походить із гарної сім’ї.
— Вибачте, будь ласка, — наполягав капелан соромливо. — Можливо, я зараз дуже серйозно помиляюся. Ви капітан Йосаріан?
— Так, — зізнався капітан Йосаріан. — Я капітан Йосаріан.
— З 256-ї ескадрильї?
— З бойової 256-ї, — відповів Йосаріан. — Я не знав, що є ще якісь капітани Йосаріани. Наскільки мені відомо, я єдиний капітан Йосаріан, про якого мені відомо, але це лише наскільки мені відомо.
— Розумію, — пригнічено мовив капелан.
— Це два у восьмому степені, — зауважив Йосаріан, — якщо ви збираєтесь написати про нашу ескадрилью символічну поему.
— Ні, — промимрив капелан. — Я не збираюся писати символічної поеми про вашу ескадрилью.
Йосаріан різко випрямився, помітивши маленький срібний хрестик з іншого боку капеланового комірця. Його це надзвичайно здивувало, адже ніколи раніше він не розмовляв із капеланом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пастка-22» автора Геллер Дж. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1“ на сторінці 4. Приємного читання.