Розділ 34

Сестра Дакет перелякано хапнула ротом повітря.

— Того лікаря тут нема! — вигукнула вона. — Пацієнта привезли до нас з польового шпиталю.

— От бачите? — закричала сестра Крамер. — Всередині нікого немає!

— Всередині нікого немає! — репетнув Голодний Джо і затупотів ногами.

Данбар проштовхався вперед, навіжено вискочив на ліжко вояка в білому, щоб самому все бачити, і притиснув блискаюче око до чорної, з пошматованими краями дірки в білому марлевому панцирі. Він усе ще стояв, схилений, і вдивлявся одним оком у темну, незрушну порожнечу рота вояка у білому, коли до палати вбігли лікарі з військовими поліцейськими і помогли Йосаріану його відтягнути. В лікарів на поясах висіли пістолети. Охоронці тримали карабіни і гвинтівки, якими відтіснили натовп гамірних хворих. З’явилися ноші на колесах, і за лічені секунди вояка в білому справно підняли з ліжка й викотили геть. Лікарі й поліцейські пройшли через палату, запевнюючи пацієнтів, що все гаразд.

Сестра Дакет смикнула Йосаріана за руку і нишком прошепотіла, що чекатиме в комірчині, в коридорі неподалік. Йосаріан дуже зрадів. Він подумав, що сестра Дакет нарешті захотіла його, і щойно вони опинилися на самоті, він задер їй спідницю, але сестра Дакет його відштовхнула. В неї була важлива новина про Данбара.

— Вони збираються його зникнути, — сказала вона.

Йосаріан покосився на неї, нічого не розуміючи.

— Що збираються зробити? — здивовано перепитав він і стривожено хихикнув. — Що це значить?

— Не знаю. Я чула, як вони говорили за дверима.

— Хто?

— Не знаю. Я їх не бачила. Лише чула, що вони збираються зникнути Данбара.

— А чому вони збираються його зникнути?

— Я не знаю.

— Це якась нісенітниця. Навіть граматика неправильна. Що це в біса означає, коли вони збираються когось зникнути?

— Не знаю.

— Боже, яка помічниця!

— Чого ти скіпаєшся? — образилася сестра Дакет і зашморгала носом, стримуючи сльози. — Я лише пробую допомогти. Хіба ж я винна, що вони хочуть його зникнути? Не треба було навіть казати тобі.

Йосаріан пригорнув її ніжно, покаянно.

— Вибач, — мовив він, чемно поцілувавши її в щоку, і побіг попередити Данбара, та знайти його не зміг.