Розділ 28

— А з моєю дівчиною ти спав?

— З твоєю? А хто в біса твоя дівчина?

— Та, що лупила мене туфлею по голові.

— Був з нею пару разів, — признався Йосаріан. — А відколи вона твоя? І до чого ти хилиш?

— Вона тебе також не терпить.

— Мені до одного місця, терпить вона мене чи ні. Я їй подобаюся так само, як і ти.

— А вона тебе лупила туфлею по голові?

— Орре, я втомився. Дай мені спокій.

— Хе-хе-хе! А як та кощава графиня з Рима і її кощава невістка? — пустотливий Орр напосідав дедалі настирливіше: — Ти з ними хоч раз переспав?

— Ох, хотілось би, — чесно зітхнув Йосаріан у відповідь, пригадавши, з якою хтивістю його руки, бувало, пестили їхні крихітні, соковиті дупки й груди.

— Ти їм також не подобаєшся, — зауважив Орр. — Їм подобається Аарфі, подобається Нейтлі, а ти — ні. Здається, жінки тебе взагалі не люблять. По-моєму, вони думають, що ти погано на них впливаєш.

— Жінки божевільні, — відповів Йосаріан і понуро чекав, знаючи, що буде далі.

— А як ота друга твоя дівчина? — запитав Орр, вдаючи глибокодумну зацікавленість. — Гладуха? Ота лиса? Пригадуєш, та лиса гладуха з Сицилії в тюрбані, яка всю ніч обливала нас своїм потом? Вона також божевільна?

— А вона також не може мене терпіти?

— Як ти тільки міг спати з лисою дівчиною?

— А звідки мені було знати, що вона лиса?

— А я знав, — похвалився Орр. — Знав від самого початку.

— Ти знав, що вона лиса? — вигукнув здивований Йосаріан.

— Ні, я знав, що ця форсунка не буде працювати, якщо залишиться одна зайва деталь, — відповів Орр, аж сяючи від радості, що знову підкував Йосаріана. — Подай-но мені, будь ласка, маленький сальничок, який закотився он туди. Відразу біля твоєї ноги.

— Немає тут сальничка.