— Я Попінджей, сер.
— Попінджею, чи ваш батько мільйонер, чи, може, сенатор?
— Ні, сер.
— Тоді ви по вуха в лайні, Попінджею, і без лопати. Він не генерал і не високопосадовець у Білому домі?
— Ні, сер.
— Прекрасно. Чим займається ваш батько?
— Він помер, сер.
— Пречудово. Тоді ви вляпалися по самі вуха, Попінджею. Чи справді Попінджей — ваше прізвище? І що це за прізвище таке, Попінджей? Мені воно не подобається.
— Це прізвище Попінджей, сер, — пояснив лейтенант Шайскопф.
— Ну, воно мені не подобається, Попінджею, і мені дуже кортить розірвати на шмаття ваше смердюче, боягузливе тіло. Курсанте Клевінджер, будь ласка, повторіть, що до дідька ви шептали чи не шептали Йосаріану пізно ввечері у вбиральні?
— Так, сер. Я сказав, що ви не можете звинуватити мене...
— Почнемо звідси. Що конкретно ви мали на увазі, курсанте Клевінджер, коли казали, що ми не можемо вас звинуватити?
— Я не казав, що ви не можете мене звинуватити, сер.
— Коли?
— Коли що, сер?
— Чорт забирай, знову почнете мене допитувати?
— Ні, сер. Вибачте, сер.
— Тоді відповідайте на запитання. Коли ви не казали, що ми не можемо вас звинуватити?
— Вчора пізно ввечері у вбиральні, сер.
— Це єдиний раз, коли ви того не казали?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пастка-22» автора Геллер Дж. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 8“ на сторінці 9. Приємного читання.