Розділ 7

Я впізнаю цей тон. У Зіґфріда дуже великий вибір тональностей, але деякі вже я навчився відрізняти. На його думку, він на правильному шляху.

— Що?

— Робе, як ти називаєш оральний секс із жінкою?

— На бога, Зіґфріде, що за дурну гру ти затіяв?

— Як ти це називаєш, Робе?

— Пхе! Ти чудово знаєш, як і я.

— Будь ласка, скажи, як ти це називаєш, Робе.

— Зазвичай кажуть щось на кшталт: «Вона з’їла мене».

— А ще як, Робе?

— Є безліч назв! «Брати на рот», наприклад, і ще купа окреслень.

— Яких, Робе?

Я нарешті даю волю тому гніву й болю, які росли в мені.

— Не дрочи мене, Зіґфріде!

Позиви стають сильнішими, і я відчуваю, що невдовзі закаляю штани; прямо як у дитинстві.

— О Господи, Зіґфріде! Коли я був маленьким, я розмовляв зі своїм плюшевим ведмедиком. Зараз мені сорок п’ять і я розмовляю з дурною машиною, немов із живою людиною!

— Але є ще якийсь вислів, чи не так, Робе?

— Їх тисячі! Який саме тобі потрібен?

— Робе, я хочу почути той вислів, який вживаєш ти, але не сказав. Будь ласка, спробуй. Він особливий для тебе, тому сміливо вимов його.

Я падаю на килимок і тепер починаю плакати по- справжньому.

— Будь ласка, Робе. Який вислів?