Подолання трав'янистих схилів, осипів, морен тощо

Організація і проведення туристсько-краєзнавчих подорожей

Для страхування туриста до його грудної обв'язки через карабін вузлом "провідника" прикріплюють дві допоміжні мотузки: одну протягують на один берег, Другу - на інший. За їх допомогою можна витягнути ослабленого туриста або перетягнути основною мотузкою рюкзаки, які закріплюють карабіном по два-три. Для безпеки навісну переправу рекомендовано здійснювати двома натягнутими основними мотузками. Поширені такі види страхування:

1. Взаємне страхування. Таке страхування і допомога є одним з основних правил спортсменів-туристів, яке полягає в уважному спостереженні за туристом, який долає перешкоду, і наданні йому допомоги для запобігання зриву, падіння, утоплення тощо.

Прийоми страхування різні, залежать від умов подорожі, але найпоширенішим засобом є страхування за допомогою мотузки. Момент для застосування страхування визначає керівник групи, враховуючи ступінь важкості та профіль шляху, фізичний і моральний стан туристів та інші причини.

Підготовку страхування організовують на порівняно простих ділянках маршруту і за нескладних перешкод. Усі туристи, рухаючись, одночасно страхують своїх товаришів. У пішому поході страхуванням є підтримка під час переправи, у водному - рух компактною групою під час хвиль, а в гірському - пересування у зв'язках по схильних ділянках або закритих льодовиках тощо.

На нескладних ділянках можна організувати гімнастичне (безмотузкове) страхування. Воно полягає у підтримці туриста і утриманні його під час приземлення після стрибка - зриву. На гімнастичне страхування призначають одного-двох досвідчених і фізично сильних учасників групи.

2. Страхування перилами. Мотузкові перила найчастіше навішують для страхування швидкості проходження небезпечних місць великими групами туристів. Під час пересування по перилах застосовують гімнастичні прийоми: руки перехоплюють по закріпленій мотузці, а ноги спираються до схилу колоди переправи, дна річки.

Поперемінне страхування застосовують на більш небезпечних перешкодах, коли один турист пересувається, а інші страхують його. Залежно від характеру перешкод страхування може бути різним. Долаючи ділянки зі скельним рельєфом або ті, де можна стійко спертись ногами, послуговуються страховою мотузкою через тулуб. Найпоширеніші види такого страхування: сидячи з мотузкою через поперек і стоячи з мотузкою через плечі. За наявності великих каменів, скель, дерев тощо найнадійніше страхування через виступ. Іноді застосовують комбінацію із цих видів страхування. На снігу - страхування через льодоруб, лижі, які міцно вертикально "забиті" у сніг. На переправі можна використовувати рухоме страхування (турист, який страхує, вільно переміщується по берегу). Крім того, нижче місця переправи має бути встановлений контрольний пост "перехоплення".

Ефективність поперемінного страхування мотузкою залежить від уміння зайняти правильну позицію і положення, щоб ривок мотузки не вивів того, хто страхує, з рівноваги, і вміння "травити" мотузку під час страхування. Жорстке закріплення мотузки може порвати її або завдати серйозних травм туристу.

3. Самострахування і самозатримання. Самострахування перед перешкодою включає перевірку особистого спорядження (наявність, якість, випробування його у дії); особистих рятувальних засобів (для туриста-водника - надувного жилета; для гірського туриста - лавинної стрічки тощо); повторення подумки плану особистих дій, необхідних для подолання перешкод; оцінювання можливих варіантів зриву на перешкоді і екстрених дій для попередження травматизму; загальну мобілізацію фізичних і психічних сил на подолання перешкоди.

Самострахування під час подолання багатьох перешкод у піших, гірських, частково лижних подорожах полягає у використанні додаткової опори - альпенштока, льодоруба, лижної палки. Якщо перешкода не складна, палку тримають однією рукою як можливу третю опору. Також однією рукою, на яку надітий темляк, за середину держака тримають кригоруб. Його штик слід спрямовувати у напрямку руху вперед, щоб не завдати випадкової травми туристу, що йде позаду, і за необхідності швидко вдатися до самострахування.

На крутіших місцях, а також долаючи крутий осип, льодоруб беруть однією рукою за голівку. При цьому не треба спиратися на нього, а лише торкатися ним схилу або каміння для підстраховки і збереження рівноваги.

Палку на крутих слизьких схилах тримають двома руками у положенні "на поготові": одна рука, тримаючи верхній кінець палки на рівні грудей, обхоплює держак долонею догори, а друга рука, яка ближче до нижнього кінця (штика) палки, бере держак долонею донизу і в будь-який момент готова підтримувати рух двох точок опори. Доки турист виконує наступні два кроки, він спирається палкою на схил, потім, стоячи на двох ногах, швидко переносить палку вперед, у другу точку опори, відтак цикл руху повторюється.

Під час перетину схилу (траверсу, пересування зигзагом) штик палки має бути повернутим до схилу. Змінюючи напрямок або повертаючись до схилу другим боком, палку перехоплюють руками, не відриваючи штика від землі.

Льодоруб на небезпечних схилах тримають також двома руками (верхня стискає металеву голівку льодоруба) гострою частиною донизу і від себе.

Переправляючись убрід із палкою, її штик спрямовують назустріч течії. На переправі вбрід на мотузці категорично забороняється використовувати петлі зі схоплюючими вузлами. Самострахування подібним способом при пересуванні мотузочними перилами можуть здійснювати на "сухому місці" (спусках, підйомах, траверсах), причому довжина самострахувальної петлі коротша за витягнуті руки.

Самозатримання полягає в умінні зупинити або хоча б частково загальмувати падіння, зрив тощо. Під час падіння внаслідок сковзання трав'янистим або низьким схилом необхідна миттєва опора у вигляді палки (альпенштока, льодоруба) об схил із положення "напоготові". Якщо це не вдалося зробити і турист покотився вниз, йому необхідно намагатись відразу перевернутись на живіт і затриматись палкою у положенні лежачи. При цьому палку утримують у напівзігнутих руках і опирають штиком навскоси у землю.

Під час падіння на засніженому схилі турист повинен ривком перевернутись на живіт і, утискаючи палку у сніг, поступово загальмувати рух. Дуже важливо, щоб ноги були широко розведені і впирались ступнями у схил.

Організація точок страхування у гірському поході потребує особливої уваги. На гірському рельєфі точками страхування можуть бути дерева, що ростуть на схилі, чи скелясті виступи. За їх відсутності слід вбивати гаки. Для відповідальних точок страхування рекомендується вбити 2-3 гаки.

Отже, суворе виконання правил безпеки є обов'язковою складовою організації і проведення гірських подорожей. Безпеку гарантують фізична, технічна і тактична підготовка туристів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація і проведення туристсько-краєзнавчих подорожей» автора Пангелов Б.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Подолання трав'янистих схилів, осипів, морен тощо“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Основні засади організації та проведення туристсько-краєзнавчих подорожей учнівської і студентської молоді

  • Розвиток туристсько-краєзнавчої діяльності у XVIII-XIX ст.

  • Основні тенденції розвитку туристсько-краєзнавчої діяльності від початку XX ст. до сьогодення

  • Краєзнавство і туризм у системі навчально-виховної роботи освітніх закладів

  • Форми і напрями туристсько-краєзнавчої діяльності

  • Екскурсія

  • Експедиція

  • Секція

  • Табір

  • Організація та проведення туристсько-краєзнавчих подорожей

  • Планування маршруту походу

  • Складання календарного плану

  • Складання кошторису походу

  • Особисте спорядження у пішому поході

  • Особисте спорядження у водній подорожі

  • Підготовка спорядження до походу і догляд за ним

  • Оформлення звітних документів про туристсько-краєзнавчу подорож

  • Контроль за підготовкою і проведенням подорожі

  • Організація місця відпочинку туристів

  • Установлення і обладнання наметів

  • Організація найпростіших укриттів за відсутності намету

  • Багаття та їх види

  • Організація харчування у подорожах

  • Приготування їжі в похідних умовах

  • Медичне забезпечення і долікарська допомога в туристському поході

  • Долікарська допомога в туристському поході

  • Поранення гострими предметами

  • Хірургічні захворювання

  • Травми і захворювання, пов'язані з несприятливими метеорологічними умовами

  • Тепловий удар

  • Охолодження від вітру, засмічення очей

  • Травми і захворювання, пов'язані зі специфічними умовами подорожей у горах

  • Травми і захворювання, пов'язані зі специфічними умовами подорожей на воді

  • Травми і захворювання, яких можуть завдати дикі тварини і отруйні рослини

  • Укус бджіл або ос

  • Отруєння і опіки отруйними дикорослими рослинами

  • Підведення підсумків туристського краєзнавчого походу

  • Загальна підготовка туриста

  • Краєзнавча підготовка туриста

  • Картографічна підготовка туриста

  • Практична підготовка туриста

  • Виховання сили

  • Технічна і тактична підготовка туриста

  • Особливості організації та проведення походів із різних видів туризму

  • Шлях руху на різній місцевості

  • Особливості лижних туристсько-краєзнавчих подорожей

  • Особливості водних туристсько-краєзнавчих подорожей

  • Робота веслами

  • Управління вітрилом

  • Особливості гірських туристсько-краєзнавчих подорожей

  • Подолання трав'янистих схилів, осипів, морен тощо
  • Види туристичних вузлів і техніка їх в'язання

  • Вузли петель

  • Суспільно корисна робота і організація туристсько-краєзнавчих досліджень під час подорожі

  • Краєзнавчо-географічні дослідження під час подорожей

  • Топографічні спостереження

  • Краєзнавчо-біологічні дослідження під час подорожей

  • Історико-краєзнавчі дослідження під час подорожей

  • Участь туристів в охороні пам'яток